Став багатий колись пан
Короля благати,
Щоб король йому зволив
Воєводство дати.
А король йому й сказав:
«Відгадай три штуки,
Відгадаєш - тоді на!
А як ні - на муки!
Перша штука: скільки зір
В небі серед літа?
Друга штука: покажи
Середину світа!
Третя штука: угадай,
Що думати буду?
І от тобі цілий рік
Для того розсуду!»
Відійшов багач назад
Та так йому нудно!
Не вгадати - так біда,
А вгадати - трудно!
Сидить плаче неборак,
Козак проїжджає…
«Чого плачете ви так?» -
Багача питає.
Той і каже, так і так!..
«Не журіться, діду!
Коли так, то я за вас
На відвіт поїду!»
І палицю в руки взяв,
В кожух одягнувся,
Чорні вуса підбілив,
В чоботи узувся.
І чимдуж до короля.
Король поглядає:
«А що, пане, скільки зір?» -
З міною питає.
А той поли ті підняв,
Чи як довелося,
«Стілько, - каже, - в небі зір,
Скілько тут волосся».
Задумався сам король
Від сего відвіту.
«Ану, - каже, - покажи
Середину світу!»
А той палицю підняв,
Може, з піваршина,
Та в підлогу нею гуп:
«Отут середина!»
Почухався наш король,
Ще раз поглядає.
«Що ж я думаю тепер?» -
Козака питає.
«Думаєте, що я пан!»
«Або що за річі?»
«То ті річі, що не пан,
А козак із Січі!»
Здивувався наш король,
Подарував тому,
А козака відіслав
В золоті додому!
This file was created with BookDesigner program bookdesigner@the-ebook.org 18.07.2008