І на Сході так само. Шлях (дао) — це теж дія, самопізнання і вдосконалення — також. Можна пізнавати із заплющеними очима, але спочатку їх треба заплющити.
6.03.2012
Минулий рік був роком мильних бульбашок в літературі. За кілька місяців вони з тріском луснули, бо піар не може тривати вічно. Сама поява цих надмірно роздутих книг лежить суто на сумлінні видавців, які не дбають ні про власну репутацію, ні про репутацію письменника тим більше. Аж ось знайшла на щойновідкритому історичному сайті статтю, що розглядає цей феномен уже на віддалі і з позицій здорового глузду. Очевидно, що автор не критик і не літератор. Жоден критик чи літератор в Україні не є притомним, а якщо і є, то воліє промовчати. У статті відчувається принцип «отстранения». Може варто перекласти його як «очуднення», але найбільше відповідає «Погляд збоку й згори». Коли починаєш розуміти, що «люди таки дивні істоти». У цьому випадку — яскрава картина видавання бажаного за дійсне з метою отримання комерційного успіху. З домішкою української сентиментальності. Коли я мала справу з цими видавцями, то вони ще не відчули як слід запах крові.
8.03.2012
Риторика Шевченка містить виразний заклик до насильства задля встановлення справедливості. «Я різав все, що паном звалось, без милосердя і жалю». І водночас природня доброта в особистому житті. Перше відлякує майже всіх, друге приваблює. Мій Шевченко — це той, якого я читаю в ориґіналі, не вдаючись до послуг коментаторів і дослідників. Теперішні критики такі ж схильні до фантазій, як і їхні ідеологічно та партійно заанґажовані попередники. Ніхто з них не пробував подивитись на Шевченка під кутом його ж самоцензури. Мені здається, що Шевченко був аутистом, і чужорідні впливи ніколи не проникали глибоко в його свідомість, тому їх легко виявити. Звичайній людині не збагнути феномен Тараса Шевченка-поета і мислителя. Психологічний портрет, створений професіоналами, міг би багато чого прояснити.
9.03.2012
Вельми символічний сон, ніби я не можу повернутись додому. Стою на зупинці в незнайомому районі. Зупиняється безліч автобусів, але жоден не їде на Сихів. Я змушена підбігати до кожного автобуса й читати, що написано на ньому, або питати людей. Сутеніє, і шансів стає дедалі менше. І не видно ніде таксі. А опинилась я так далеко, бо перед тим у трамваї бачила, як збожеволіла жінка, побачивши щось страшне. Це через неї я збилась з дороги.
Але цей сон має зв’язок з минулим. Колись я їздила на роботу і часто зустрічала одну божевільну, яка поводилась дуже аґресивно. На неї не можна було навіть подивитись. Я їздила з маленькою дочкою і боялась за неї. Забивалась у куток, поверталась спиною.
Щодо сну, то, можливо, він символізує кінець респектабельного життя. У тому районі не було нічого відразливого, цілком пристойна околиця з невисокими будинками й садками, і люди привітні, намагались мені допомогти. Тільки оце наближення темряви. Я знаю, як усе змінюється з настанням темряви.
11.03.2012
Зима весь час завертає — недалеко відійшла. Може, тому, що час уповільнився. Це трапилось наприкінці минулого року. Ніхто мені не повірить, але справді час розплився по поверхні буття. Людям, які не встигали раніше, це не допоможе, адже час уповільнює їхні рухи, і вони все одно не встигають.
Стримую себе від менш потрібних контактів з людьми, відкладаю на потім. За цю холодну зиму вимерзло, напевно, багато рослин. Невдовзі я сама можу побачити, що живе, що мертве. Попереду — та ж сама незавершеність буття, де нічого не відбувається остаточно, крім хіба що смерті. Життя зараз наче чорно-білий фільм Куросави: що має загинути, те загине. Гальмуй — не гальмуй.
12.03.2012
Людина привчена чинити насильство і знаходити причини для його виправдання. Вона може освятити ніж і грати роль жерця. Або грати роль Бога, для якого життя його рабів нічого не варте. Це, на її думку, знімає з неї будь-яку відповідальність. Іноді виправдання власної жорстокості відбувається постфактум, щоб витіснити сумління. Перед Коліївщиною шляхетська золота молодь робила набіги на зимівлі запорожців, влаштовуючи таке собі «полювання на людей», вбивала козаків на місці або привозила як трофей і піддавала тортурам. Іновірці, чужинці стають жертвами освячених ножів, і тоді ми маємо Варфоломіївську ніч, Кришталеву або Уманську різню. У Біблії це вважається прокляттям, під назвою херем, коли знищують усіх підряд — жінок, дітей і старих.