За тисячоліття нічого не змінилось: полювання мажорів, масові убивства жінок і дітей, фанатичні розправи над порушниками релігійних приписів. І все це в періоди загострення соціально-економічних проблем. Правда, іноді ні з того, ні з сього з’являються Брейвіки, чи просто маньяки, які беруть на себе увесь тягар буття, вважаючи себе вищими істотами, але для того, щоб вони з’явилися, потрібні складні хімічні реакції.
Але усі жахливі злочини мають одну спільну рису. Кожному насильству передує знищення морального інстинкту або повна його відсутність.
15.03.2012
Люди, наділені розумом і талантом, живуть надто складним духовним життям, а тому мають мало точок дотику з реальністю. Вони нагадують сферу. Їхній егоїзм чи просто індивідуалізм вимушений. Від них важко вимагати, щоб вони звалювали на себе ще весь тягар буття, прагнули задовольнити всіх оточуючих, підштовхували до повного злиття з соціумом. У них інші завдання в житті. Проте не кожен витримує тиск, і не кожен розуміє, що бути іншим — це просто бути незалежним, а не вищим. Таким людям загрожують дві речі: конформізм або завищена самооцінка. Тому для них так важливо залишатись гуманістами.
16.03.2012
Пісні, що їх називають історичними, створювались для збереження пам’яті про події. З неписьменним військом йшов кобзар, який був наче репортером. На відпочинку він розважав воїнів, але всі добре знали, що цей чоловік, окрім розважання і піднесення бойового духу війська, несе значно важливішу місію — зберегти пам’ять. Відбувалось колективне обговорення при прослуховуванні. Потім пісня поширювалась іншими мандрівними співцями. Одне слово, відбувалось те саме, що й у часи завоювання Трої. Українська історія зобов’язана своїми джерелами насамперед історичній пісні. Шевченко, коли писав «Гайдамаків», створив теж свого роду «Іліаду». Чомусь Гомерові ніхто не закидає неправедності вчинків завойовників Трої — ні жорстокості, ні обману…
Багато пісень не збереглося, дещо можна знайти у Костомарова, Мордовцева, Куліша. У XX столітті записи піддавались цензурі з огляду не так на політкоректність, як на створення іміджу війська. А відтак ми маємо ідеалізовану історію, неправдиву й сфальшовану. Добрими намірами вистелили дорогу до українського пекла.
18.03.2012
Образ саду в українському бароко — це не райський сад, а сад Гетсиманський — сад страждань, що веде до духовного очищення. Чому я раніше над цим не замислювалась? Мабуть, треба було поїхати до Єрусалиму й побачити ті покручені вузлуваті оливи тисячолітньої давності. І прочитати апокрифи. Одна леґенда розповідає, що вигнаний з Раю Адам довго блукав по землі, не знайшовши поживи. А потім все-таки випросив у Бога шматок Раю, на якому і вчився господарювати. Бог дав йому рискаль і мотику для обробітку. Отже, праця коло землі благословенна Богом і водночас є покутою за гріхи.
Я також створювала сади. Вони були далекими від досконалості, але плоди їхні смакували мені найбільше. А в дійсності мені доводилось оплакувати кожне дерево, яке всихало або його зрізали, щоб не заважало. Приїжджаю до села — немає сливи, немає вишні. Горіх, який я посадила разом з татом, повалила буря. А молоді деревця, знаючи про долю своїх попередників, ростуть абияк — кволі й покручені.
Розмірковувати над цим — все одно, що плести нескінченне плетиво і жити у світі, де не існує пір року. Не падає дощ і сонце не гріє.
20.03.2012
Земля така суха, що нічого не проростає. Я ніколи не бувала цієї пори на Личаківському цвинтарі: ще не прибрано, усюди повно сухого листя. Ми згадували тих, хто відійшов, коли надибували їхні могили. Колись я не знаходила жодного знайомого імені, тепер вони чи не на кожному кроці. Але просто знайомі, з ким майже не спілкувалась, бачила раз чи два в житті. Цього замало, аби відчути гіркоту втрати. Але коли спиняєшся, то тебе наповнює порожнеча, а в куточку павутиння провини. Відмерлі клітини живого організму — ось що таке цвинтар. Які б пишні пам’ятники і багатослівні написи їм не присвячували.