переглядати.
За хвилину на дзвінок з'явився лакей. Пуаро поставив йому те ж запитання, що й покоївці, і передав йому для огляду картку. Однак лакей дав аналогічну
відповідь. Він ніколи не бачив серед речей містера Опалсена подібної картки.
Пуаро подякував, і лакей неохоче aims» геть, кинувши допитливий погляд на
перекинутий кошик і розкиданий на підлозі папір. Він навряд, чи міг почути
фразу, -що її замислено вимовив Пуаро, складаючи назад у кошик уривки паперів.
— А намисто застраховане на чималу суму...
— Пуаро, — вигукнув я. — я починаю розуміти...
— Нічого ви не розумієте, друже, — одрізав він, — як завжди, зовсім
нічого! Це важко збагнути, але це саме так. Ходімо додому.
Ми повертались у повному мовчанні. На мій превеликий подив Пуаро, як
тільки прийшов до нашого помешкання, зразу ж переодягнувся.
— Я вирушаю до Лондона, — пояснив він. — Це кояче необхідно.
— Що вас до цього спонукає?
— Абсолютно все. Справжня робота, робота мозкових клітин (ах, ці прекрасні
маленькі сірі клітинки) довершена. Я іду за доказами. І я їх знайду! Ввести
Еркюля Пуаро в оману неможливо!
— Одного чудового дня ви зазнаєте нищівної поразки, — сказав я, обурений
його марнославством. . — Будь ласка, не сердьтесь. Я дуже розраховую на вас. Ви
повинні зробити мені одну послугу — на знак нашої з вами дружби.
— Певна річ, — стрепенувся я, шкодуючи, що говорив таким різким тоном. — У
чому вона полягатиме?
. — Я мав на увазі рукав мого піджака, який я тільки-но зняв. Чи не
вичистите ви мені його? Бачите, на ньому осіло трохи білого порошку. Не маю
сумніву, ви звернули увагу, як я обвів пальцем довкола шухляди туалетного
столика?
— Не помітив.
— Ви повинні стежити за моїми діями, друже. Я замазав порошкам палець, а
потім, трохи захопившись, обтер палець об рукав; несвідома дія, яку я вважаю
вартою осуду і суперечною всім моїм принципам.
— А що це був за порошок?
— Це не була отрута князя Борджіа, — відповів Пуаро, примруживши око. — Я
бачу, ваша уява не спить. Це була звичайна кравецька крейда.
— Крейда?
— Так, крейда. Столяри-червонодеревці використовують її для того, щоб
шухляди легко висувалися. Я засміявся.
— Ви старий шахрай! Я думав, що ви розробляєте якусь версію.
— An гетоіг, друже! Я побіг.
Двері за ник зачинились. Усміхнувшись іронічно і водночас зворушено, я
зняв з вішалки піджак і простягнув руху за одежною щіткою.
Наступного ранку, не маючи ніякої звістки від Пуаро, я пішов ва
прогулянку, зустрів друзів і поснідав з ними в їхньому готелі. В другій половині
дня ми поїхали за місто на автомобілі. Нам не пощастило — стався прокол шини, і
в «Гранд-Метрополітен» я повернувся тільки о дев'ятій годині вечора.
Першим, кого я побачив, був, звісно, Пуаро, котрий здавався ще
мініатюрнішим, сидячи за вечерею міх Опалсснами. Задоволений і безтурботний, ми
випромінював світосяйні усмішки.
— Мій друже Гасгінгее! — скрикнув він, підхопившись з місця мені
назустріч, — Обійміть мене, друже, все йде якнайкраще!
На щастя, обійми мались на увазі тільки фігурально — що не завжди буває, коли маєш справу з Пуаро.
— Ви хочете сказати, що... — почав був я.
— Все скінчилося чудово, не боюся цього слова! — проголосила місіс
Опалсен, і по н повнощокому обличчю розтлилася усмішка. — Хіба я не сказала
тобі, Еде, якщо він не поверне мені мсі перли, то цього не зробить більше ніхто?
— Казала, серденько, казала. І ти мала рацію. Я розгублено дивився на
Пуаро, і він прийшов мені на допомогу.
— Мій друг Гастінгс, як то кажуть, збився з пантелику. Сідайте, і я
відкрию вам таємницю цієї справи, що так щасливо завершилася.
— Покоївка і лакей, рагbleu! Ви не підозрювали? Навіть після того, як я
вам натякнув перед від'їздом на кравецьку крейду?
— Ви казали, що нею користуються столяри-червонодеревці.
— Природно, користуються — щоб легко ковзали по полозах шухляди. Хтось
дуже хотів, щоб шухляда беззвучно висовувалась і засовувалась. Хто б це міг
бути? Очевидно, тільки покоївка. План їхніх дій був настільки оригінальний, що
зразу не впадав у вічі — навіть у вічі Еркюля Пуаро! Послухайте, як вони все це
упорали. Лакей чекав у сусідньому порожньому номері. Служниця-француженка
виходить з кімнати. Покоївка блискавично висовує шухляду, виймає скриньку з
коштовностями і, відчинивши засувку, передає скриньку через двері. Лакея, не
поспішаючи, дублікатом ключа, яким він завчасно запасся, відмикає скриньку, виймає намисто і чекає сигналу. Селесгіна знову виходить з кімнати і — шасть! —