Выбрать главу

24. Радищев А. Н. Путешествие из Петербурга в Москву. — М., 1989.

25. Литература и культура Древней Руси: Словарь-справочник. — М.: Высш. шк., 1994.

26. Заичкин И. А., Почкаев И. Н. Русская история от Екатерины Великой до Александра П. — М.: Мысль, 1994.

27. Щербина Ф. А. История Кубанскаго казачьяго войска: В 2 т. — Краснодар, 1992. — Репринтное воспроизведение 1910–1913 г.

28. ЛызловА. И. Скифская история. — Москва, 1990.

29. Шахматов А. А. Разыскания о древнейших русских летописных сводах. — СПб., 1908.

30. Костомаров Н. И. Две русские народности. — К., 1991.

31. Бушков Александр. Россия, которой не было. — М.: Олма-Пресс, 1997.

32. Кониський Георгій. Історія Русів. — К., 1991. — Перевидано за виданням: — М., 1846.

33. СічинськийВ. Чужинці про Україну. — К., 1992.

34. Английские путешественники в Московском государстве. — М.,

35. Скальковсъкий А. О. Історія Нової Січі, або останнього коша Запорозького. — Дніпропетровськ: Січ, 1994.

36. Труд. — М., 1998.

37. Кедров К. Все под одним Богом ходим // Известия. — М., 1997. — 12 июня.

38. Афанасьев Ю. Н. Пора перестать верить историческим мифам // Аргументы и факты. — М., 1997. — № 46Г.

39. Известия. — М., 1994. — № 12.

40. За чьим черепом пришла обезьяна? // Известия. — М., 1992. — № 50.

41. Аргументы и факты. — М., 1995, — № 2;№ 3.

42. Славянская трагедия // Труд. — М., 1998. — 29 мая.

43. Аргументы и факты. — М., 1994. — № 17.

44. Комсомольская правда. — М., 1997. — № 162.

45. Лужков Ю. На моих часах всегда Московское время: Интервью //Труд. — М., 1997.

46. Там, где русские соблюдают Шабад и справляют Пейсах // Известия. — М., 1988. — № 73.

47. КолесовЮ. Страсти вокруг Крыма // Труд. — М., 1995. — 8 апр.

48. Известия. — М., 1998. — № 76.

49. Аргументы и факты — М., 1998. — № 15.

50. Известия. — М., 1998. — № 73.

51. Комсомольская правда. — М., 1996. — 23 апреля.

52. Родина. — М., 1989. — № 12.

53. Позняк 3. Об опасности русского империализма // Известия. — М., 1994. — № 12.

54. Щеголихин И. Вынырнуть из омута дессидентского утопизма // Казахстанская правда. — Алма-Ата, 1994. — № 65.

55. Забыть о распрях // Труд. — М., 1998. — № 184.

56. Чуев Ф. Сто сорок бесед с Молотовым. — М.: Терра, 1991.

57. Савин А. Фавориты Екатерины П. — М.: Дело, 1912.

58. Короленко П. П. Двухсотлетие Кубанского казачьего войска {1696–1896). — Екатеринодар, 1896.

59. Дашкова Е. Записки 1743–1810. — Ленинград: Наука, 1985.

60. Хмельницька область // Історія міст і сіл УРСР. — К., 1971.

61. История Отечества: (Люди, идеи, решения). — М., 1991.

Володимир Броніславович Білінський

Народився 18 травня 1936 року на Поділлі. У 1959 році закінчив факультет «Мости і тунелі» Дніпропетровського інституту інженерів залізничного транспорту. За розподілом поїхав працювати до Казахстану. З 1959 до 1996 року жив і працював у Караганді, де пройшов шлях від майстра до заступника начальника Главку. Будував мости на Казахстанській магнітці, на каналі Іртиш — Караганда, на шахтах Карагандинського вугільного басейну, на всіх автомагістралях і залізницях Центрального Казахстану. Під його керівництвом зведено мости в Караганді, Павлодарі, Кокчетаві. Темір-Тау, Джезкагані, Балхаші, Екібастузі, Шахтинську та інших містах. З 1982 року працював у системі Мінважбуду Казахстану на посадах заступника начальника Главку та начальника Главку. Був членом Колегії Держбуду Казахстану. У 1999 році повернувся в Україну. Проживає в Києві. Видав книги: «Страна Моксель» (2002). «Открытие Великороссии» (2004). «Страна Моксель, или открытие Великороссии» (2006). Друкувався в газетах: «Літературна Україна», «Українське слово», «Столиця», «Нація та держава».