Поспівчуваємо великій невдачі московських істориків, котрі не зуміли перекласти одне-єдине слово: "М.к.с." у книзі з 308 сторінок. Буває й така "невдача".
Довелося усувати великий московський пробіл. Незалежні фахівці, до яких я звернувся, а серед них були й професори, зробили переклад невідомого московитам слова: моксельї Звісно — ніхто з них не знав, що мова йшла про велику московську брехню. Це — до слова.
Професорові А. А. Ромаскевичу, який загинув у 1941 році, московські цензори не дозволили назвати Московію її безпосереднім іменем — країна Моксель. Однак, будучи великим ученим, він не відійшов від істини і назвав країну літерами самого слова: "М.к.с.". Наступні радянські редактори "Збірника літописів" писали те. що їм веліли: Машку, Мокша та інше. Хоча арабська в’язь іранської писемності чітко фіксувала слово —"Моксель".
Правду про найменування ростовсько-суздальської і рязанської земель країною Моксель повідали нам історики XIII й XIV століть, прямі свідки того періоду: Вільгельм де Рубрук, Рашид-ад-дін, Джувейні. Що, гадаю, підтвердять і нові відкриття на історичній ниві.
Цілком очевидно, що той самий народ не міг одночасно мати два різних імені: русичі й моксель, Великі історики минулого засвідчили існування двох нічим не пов’язаних держав: Русі та країни Моксель. Народи тих країн мали в XIII столітті різних "государів" і перебували на різних щаблях розвитку.
Хоч як би хотіли московити приписати своєму минулому "слов’янський корінь", проробити подібний кульбіт їм не вдалося в минулому, не вдасться і в майбутньому. Запорука цього — великі свідки історії.
Література
1. Справочный энциклопедический словарь. — Изд. К. Крайя, 1848. — Т. 10.
2. Большая Энциклопедия / Под ред. С. Н. Южакова. — Санкт-Петербург. —Т. 18.
3. Энциклопедический словарь / Под ред. Брокгауза и Эфрона. — Санкт-Петербург, 1902. —Т. 34.
4. Уваров А. С. Меряне и их быт по курганным раскопкам. — Москва: Синодальная типография, 1872.
5. Уваров А. С. Две битвы 1177 и 1216 годов по летописям (По археологическим изысканиям). — Москва: Синодальная типография на Никольской улице, 1870.
6. Ключевский В. О. О русской истории. — Москва: Просвещение, 1993.
7. Большая Энциклопедия / Под ред. С. Н. Южакова. — Санкт-Петербург, 1903.—Т. 13.
8. Ключевский В. О. Исторические портреты. — Москва: Правда, 1990.
9. Корсаков Д. А. Меря и Ростовское княжество. — Казань: Университетская типография, 1872.
10. Иоанн де Плано Карпини. История Монгалов; Вильгельм де Рубрук. Путешествие в Восточные страны. — Санкт-Петербург: изд. А. С. Суворина, 1911.
11. Спицын А. А. Владимирские курганы // Известия императорской археологической комиссии. — Санкт-Петербург, 1905. —Вып. 15.
12. Большая Советская Энциклопедия. — 2-е изд.
13. Спицын А. А. К истории заселения Верхнего Поволжья русскими. —Тверь: Типография губернского правления, 1905.
14. История отечества. Очерки истории России IX — нач. XX вв. —Москва: Изд-во полит, лит-ры, 1991.
15. Спицын А. А. Расселение древнерусских племен (По археологическим данным). — Санкт-Петербург: Типография "В. С. Балашов и К°", 1899.
16. Большая Советская Энциклопедия. — 3-є изд. — Москва, 1969—1978.
17. Большая Медицинская Энциклопедия. — 3-є изд. — Москва, 1974—1988.
18. Богданов А. П. Курганное племя Московской губернии: (Из Московских Университетских известий). — Москва, 1865. — № 3.
19. Богданов А. П. Материалы для антропологии курганнаго периода в Московской губернии // Известия Общества любителей естествознания, состоящего при Императорском Московском Университете. — Москва, 1867.
20. Богданов А. П. Меряне в антропологическом отношении: (Из протоколов антропологической выставки). — Москва, 1879.
21. Седов В. В. Этногенез ранних славян. — Москва: Вестн. Российской Академии наук. —Т. 73. — № 7.
22. Энциклопедический словарь. — Санкт-Петербург, Товарищество "Бр. А. и И. Гранат".
23. Вовк Ф. К. Студії з української етнографії та антропології. — К.: Мистецтво, 1995.
24. Валишевский К. Иван Грозный. — Москва: Икпа, 1989. — (Репринтное воспроизведение изд. 1912 г.)
25. Храповицкий А. В. Памятные записки А. В. Храповицкого статс-секретаря Императрицы Екатерины Второй. — Москва, В/о Союзтеатр СТД СССР, — 1990. (Репринтное воспроизведение изд. 1862 г.)