На тій карті граф допустив єдиний недогляд, позначивши тільки міста: Галич-Мерський, Ростов, Суздаль і Муром. Забувши вказати інші. Але "Мерянська земля" дуже чітко окреслена лініями, на неї нанесені ріки та озера, так що відновити недогляд графа було нескладно.
"Проведені пошуки цілковито підтвердили... показання літописця: "а на Ростовському озері Меря, а на Клещині озері Меря ж"... Цими короткими словами позначені дві головні місцевості (Клещино або Переяславське озеро та Ростовське озеро), навколо яких переважно зосереджувалися перші житла мерян і звідки згодом меряни вийшли, поширюючи свої території. Для зростаючої чисельності народу простір, зайнятий навколо озер, був недостатнім, та й інші причини, як, наприклад, торгівля, спонукали до заснування нових поселень уздовж плину великих рік" [4. с. 2].
Пов'язавши свої дослідження зі стародавнім літописом, археолог показав древній мерянський народ не у звичайній російській консервації, як завжди це трактували московські "державні історики", а саме в життєвій динаміці. Тобто меря, за багато сотень років розвитку, не сиділа на одному вузькому місці, а, у зв’язку з великим приростом населення, постійно розширювала межі проживання. Вона розширювала свої володіння не лише на північ і схід, але частіше на захід і південь, у місця, більш сприятливі для життя. Не варто забувати, що сусідами мері були родинні племена фінського етносу, які розмовляли близькими наріччями.
Якщо подивитися на розташування Ростовського і Переяславського озер, то побачимо, що сама їхня географія сприяла розширенню володінь мері. Адже без жодних труднощів меря могла рухатися великими ріками — Волгою, Вкою, Клязьмою, Москвою, Вологою та їх притоками в усі сторони світу Що ой засвідчіть археолог О. С. Варову. Як побачимо надалі, цьому є ой багато інших підтверджень.
Праці археолога О. С. Варова мали у свій час велику вагу ой авторитет, Усі енциклопедичні словники царської Росії подають археолога О. С. Варова як видатного вченого і незаперечного фахівця. Здається, археолог навіть передбачав, що надалі комусь можуть не сподобатися його праці, що згодом на них накладуть табу і почнуть замовчувати, тому застеріг у книзі:
"При написанні нашого дослідження ми мали на меті дати кожному вченому, який побажає перевірити наші висновки, можливість виконати це напрочуд просто, і для того помістили наприкінці виписки із щоденників, що велися під час розкопок. Ми виписали звіти про найголовніші ой найцікавіші кургани і помістили всі без винятку кургани, в яких були знайдені монети, тому що ці кургани стають хронологічними даними для порівняльного вивчення інших, і за ними можна довідатися — до якого саме часу належать предмети, подібні до тих, які були знайдені в цих курганах" [4, є. 2].
Археолог достовірно пов’язав хронологічні події з дефектологічним матеріалом розкопок, через що ой стала його праця непідвладною подальшим творцям "до важків брехні" слов'янського походження мостовиків.
Звичайно, головними ознаками належності величезної території до землі мері були знайдені в розкопаних курганах тотожні, притаманні лише мері та їхнім фінським родинним племенам речові докази. Були ой інші особливості. Але всі вони мали цілковито горянське коріння. Послухаймо графа О. С. Варова
"Таким чином, розкопані кургани на берегах обох озер набувають значення точного мірила для порівняння могил між собою, причому значна їхня кількість свідчить про густоту народонаселення на цих місцевостях... Зауважимо при цьому що різноманітність і численність предметів, вийнятих із курганів, дає нам можливість достовірно визначити характер горянських могил, відновлюючи наочно весь наряд з усіма його своєрідними особливостями, що відрізняли оздоблення Мері від одягу майже всіх інших мешканців давньої Русі" [4, ос. 3].
О. С. Уваров, як розуміють читачі, відносив Мер і Мерзлячку землю до Русі. Але це — велика неправда!
Достеменно знаючи з древніх літописів, що по периметрах озер Перо і Кленовий (Ростовське ой Переяславське) жили мерини, археолог спочатку провів розкопки багатьох сотень могил на берегах цих озер, установивши їхні базисні дані. І лише отеля, за очевидними ознаками, установив тисячі інших курганів, які належать мері. Притому О. С. Уваров усі могильні розкопки, як свої, так і чужі, міг вільно порівнювати за часом їхнього закладення, тому що наявність монет як у базисних, так і в периферійних курганах, разом з об’єднавчими мерянськими ознаками, чітко вказували на їхнє походження і час поховання.