Том нахилився до мене і прошепотів:
— Говорити говіркою? Ходити ходою? Ми що, на зборах анонімних алкоголіків?
Я цитьнув на нього. На ті збори я йшов, щоб почути список наказів, здебільшого різних «не дозволяється», та натомість почув щось на кшталт грубої поезії, а заразом — велике задоволення. Бредлі Істербрук подивився на нас і зненацька ще раз оголив свої великі зуби у кінській усмішці. Цього разу вона була така широка, що могла проковтнути світ. Ерін Кук дивилася на нього із захватом. Так само, як і більшість сезонних працівників. Так учні дивляться на вчителя, котрий пропонує їм по-новому поглянути на дійсність, і від цього вона видається дивовижною.
— Сподіваюся, ви матимете втіху від цієї роботи, та коли вона здаватиметься обтяжливою — наприклад, коли підходитиме ваша черга носити шкуру, — згадайте, яким привілеєм вас наділено. Ми маленький острівець щастя в сумному й темному світі. Багато хто з вас уже має плани на життя. Ви сподіваєтеся стати лікарями, юристами, не знаю, може, політиками…
— О-ГОС-ПОДИ-НІ! — вигукнув хтось, і всі засміялися.
Я навіть думки не припускав, що усмішка Бредлі Істербрука могла поширшати, але це сталося. Том похитав головою, але й він здався.
— Я зрозумів, — прошепотів він мені на вухо. — Цей дядько — Ісус розваг.
— У вас, мої юні друзі, буде цікаве, насичене життя. Згодом ви ще робитимете чимало корисного і здобудете великий досвід. Але я сподіваюся, що час, проведений у «Джойленді», назавжди закарбується у вашій пам’яті як особливий. Ми не продаємо меблів. Не продаємо машин. Не продаємо земель, будинків чи пенсійних фондів. У нас нема політичних задумів. Ми продаємо веселощі. Ніколи про це не забувайте. Дякую за увагу. Ідіть і починайте.
Він одійшов від трибуни, знову вклонився і пішов зі сцени тією самою зболеною ходою, високо піднімаючи ноги. Почалися оплески, та його вже не було. Та промова була однією з найкращих, які я чув у житті, бо в ній усе було правдою, а не хернею собачою. Ні, слухайте, серйозно: скільки лохів можуть похвалитися рядком у резюме типу «три місяці тисяча дев’ятсот сімдесят третього року продавав веселощі»?
Усі керівники команд віддавна були штатними працівниками «Джойленду» і в мертвий сезон працювали на ярмаркових розважальних шоу. Більшість із них також входили до комітету паркових послуг, а це означало, що їм доводилося мати справу з дотриманням державних й федеральних норм права (котрі тисяча дев’ятсот сімдесят третього року були ще доволі м’якими), а також скаргами відвідувачів на місці. Того літа найбільше нарікань було на нову політику заборони куріння.
Нашою командою керував енергійний коротун, якого звали Ґері Аллен. Років він мав сімдесят із гаком і працював у тирі імені Енні Оуклі[25]. Тільки після першого дня роботи ніхто з нас більше його так не називав. Говіркою на тир казали бам-будка, а сам Ґері звав себе бам-будковим агентом. Наша команда «Біґль», що складалася з сімох людей, зустрілася з ним біля палатки, де він саме викладав гвинтівки на ланцюгах. Моїм першим офіційним завданням у «Джойленді» (так само, як і для Ерін, Тома та ще чотирьох) було розкласти призи на полицях. Почесне місце в тирі віддавалося великим пухнатим м’яким звірям, але їх рідко хто вигравав… хоча Ґері, як він стверджував, обов’язково дарував щонайменше одну таку іграшку щовечора, коли відвідувачі були щедрі на чайові.
— Я люблю лохів, — казав він. — А найбільше серед лохів люблю кнопок, тобто гарнюніх дівчаток, а серед гарнюніх дівчаток найкращі ті, які вдягають майки з глибокими вирізами і нахиляються вперед, щоб постріляти. Отак. — Він узяв гвинтівку двадцять другого калібру, модифіковану, щоб стріляти пластмасовими кульками (ще вона була модифікована, щоб після кожного натискання на гачок видавати гучний і милий серцю «бах»), та нахилився вперед, щоб продемонструвати.
— Коли це робить хлопець, я йому кажу, що він залазить за контрольну лінію. А коли кнопка — ніколи.
— Містере Аллен, але я не бачу тут жодної контрольної лінії, — завважив Ронні Г’юстон, стривожений на вигляд молодий чоловік в окулярах і бейсболці державного університету Флориди.
25
Енні Оуклі (1860—1926) — жінка-стрілець, яка прославилася влучністю на шоу Буффало Білла.