Перший сніг уже притрусив землю, коли Сімамуру розбудив спів пожильців, що приїхали милуватися багряною осінню. Цікаво, чи відгули вже гори, чи відшуміло море? Невже тут, на гарячих джерелах, де він жив сам, спілкуючись тільки з Комако, у нього загострився слух? Сімамурі досить було подумати про шум моря й відлуння гір, як одразу вчувалося, наче вуха вловлюють далеке гримотіння.
— То невдовзі й черниць сніг відгородить від усього світу? Скільки їх там?
— Та чимало.
— Цікаво, що вони роблять у ті зимові місяці? Здається, в давні часи тут навіть у монастирях ткали конопляний креп.
На слова допитливого Сімамури жінка тільки всміхнулася.
Сімамура добрих дві години чекав на станції зворотного поїзда. Бліде сонце сіло за обрій, і на небі заяскріли, немов одшліфовані холодом, зорі. Сімамурі почали мерзнути ноги.
Зовсім забувши, що його спонукало до цієї поїздки, Сімамура повернувся в селище на мінеральних джерелах. Коли таксі, поминувши залізничний переїзд, порівнялося з храмовим гаєм, Сімамура побачив самотній, яскраво освітлений будинок і полегшено зітхнув. То був ресторанчик «Кікумура». Біля дверей купка гейш про щось розмовляла.
Тільки Сімамура подумав, що, мабуть, і Комако там, як помітив її.
Машина раптом поїхала повільніше: шофер, видно, знав про стосунки Сімамури з Комако.
Сімамура озирнувся назад: на снігу залишилися виразні сліди шин. При світлі зірок очі бачили навдивовижу далеко.
Автомашина порівнялася з Комако, й та стрибнула на приступку. Таксі не зупинилося, а поволі поповзло схилом угору. Зігнута, Комако міцно трималася за ручку.
Комако наче прилипла до дверцят. Її поведінка не видалася Сімамурі ні дивною, ні відчайдушною. В нього було таке відчуття, наче його торкнулося щось тепле. Одна рука Комако була на шибці. Крізь товсте скло виднів кольоровий рукав нижнього кімоно й пронизав своїм блиском задубілі від холоду повіки Сімамури.
Притиснувшись чолом до скла, Комако дзвінко гукнула:
— Куди ви їздили? Куди?
— Упадеш! Не дурій! — так само голосно крикнув Сімамура, але це була тільки поблажлива гра.
Комако відчинила дверцята й упала йому на коліна. Та в цю хвилину машина зупинилася: попереду височіла гора.
— Куди ви їздили?
— Навіщо тобі знати?..
— Куди?..
— Власне, нікуди…
Комако розгладила поділ кімоно рухом професійної гейші, і Сімамура чомусь здивувався.
Шофер мовчав. Сімамура спіймав себе на думці, що безглуздо сидіти в машині, яка опинилася в тупику.
— Зійдемо? — Комако поклала свою руку на його. — Ой, яка холодна!.. Чого ви мене не взяли?
— А що?..
— Як це — що? От дивна людина!
Весело сміючись, Комако піднімалася крутими кам’яними сходами.
— Я побачила, як ви від’їжджали. Це було десь о другій чи незадовго до третьої…
— Правда…
— Почула гуркіт машини й вибігла на дорогу. А ви навіть не обернулися.
— Що?..
— Не обернулися назад. Чому?
Сімамура збентежився.
— То ви не бачили, що я вас проводжаю?
— Не бачив.
— Я так і знала! — Комако знову весело засміялась і притулилася до нього плечем. — Чому ви не взяли мене з собою? Ой, як холодно!.. Аж неприємно…
Несподівано забив на сполох пожежний дзвін.
Вони обернулися.
— Пожежа! Пожежа!
— Справді.
Посеред села шугав угору стовп іскор.
Комако зойкнула й схопилася за руку Сімамури.
З чорних клубів диму раз по раз вихоплювалися язики полум’я. Здавалось, вогонь поповз убік і вже лиже піддашшя сусідніх будинків.
— Де ж це? Біля вчительчиного дому?
— Ні.
— А де?
— Трохи вище. Біля станції…
Вогонь здіймався, рвався все вище в небо.
— Ой, та це ж склад горить! Склад коконів! — Комако притулилася щокою до плеча Сімамури. — Склад горить!
Вогонь розгорявся сильніше. Хоча з підгір’я пожежа під безмежним зоряним небом і здавалася іграшковою, все-таки виникало враження, що от-от почується тріск розшалілого полум’я.
Сімамура обняв Комако за плечі.
— Чого ти боїшся?
— Ні-ні… — Комако затрясла головою й схлипнула, її обличчя в Сімамуриній долоні здавалося меншим, ніж звичайно. На твердих скронях пульсували жилки.
Комако розплакалась, помітивши пожежу, та Сімамура не поцікавився, чому вона плаче, тільки пригорнув її до себе.
Нараз вона заспокоїлась і підвела голову.
— На складі сьогодні показують кінофільм… Людей повно, багато зібралося…