Особливе місце в економіці Ізраїлю посідає воєнна промисловість. Тут налагоджено виробництво стрілецького озброєння, легких транспортних літаків та винищувачів-бомбардувальників, ракет класу «земля - земля» та «повітря - повітря» тощо.
Ізраїль має дуже високий науково-технічний потенціал, головну роль у якому відіграють науковці-емігранти, що постійно прибувають до країни з різних кінців світу, зокрема й з України: лише до середини 90-х рр. сюди переїхали близько 700 тис. осіб з колишнього СРСР. Понад 50 вищих навчальних закладів Ізраїлю готують національні кадри для країни.
Сільське господарство ізраїльтян побудовано повністю на кооперативних засадах. Тут розповсюджені два типи сільськогосподарських селищ - кібуц (із громадською власністю на засоби виробництва і централізованим розподілом прибутку) і мошав, де кожна сім’я має власне господарство і обробляє свою ділянку землі, а продукція збувається на кооперативних засадах. Сучасне сільське господарство цілковито базується на результатах наукових досліджень і обладнане передовою технологією та електронною технікою. Найбільш поширене вирощування цитрусових, зокрема помаранчів, за експортом яких Ізраїль входить у першу десятку країн світу. У тваринництві провідна роль належить птахівництву.
Економічні успіхи Ізраїлю вражають: він входить до 20 найрозвиненіших країн світу як за обсягом валового національного продукту (ВНП), так і за доходами на душу населення. Тим більше, що такі темпи економічного розвитку були досягнуті за короткий час, оскільки незалежна країна Ізраїль досить молода. Вона утворилася 14 травня 1948 р., а з 1949 р. стала 50-м членом ООН.
За своїм політичним устроєм Ізраїль - парламентська демократична республіка, що має законодавчий (кнесет) і виконавчий (уряд) органи та систему судочинства. До кнесету входять 120 представників різних політичних партій, які обираються терміном на чотири роки. Глава держави - президент - обирається на п’ять років і може залишатися на своєму посту два терміни поспіль.
Ізраїль - багатонаціональна країна, але переважна більшість її населення - євреї (82 %). Другою за чисельністю етнічною групою є араби (16 %) і тільки 2 % становлять представники інших національностей: друзи, черкеси, караїми, вірмени, вихідці з країн африканського Середземномор’я та Близького Сходу. Лише 10 % населення мешкає в сільській місцевості (в тому числі й арабські бедуїни-кочівники). Відповідно до цього державними в країні офіційно вважаються іврит та арабська мови, а державною релігією - іудаїзм (хоча певні верстви населення сповідують християнство або мусульманство). Грошовою одиницею є шекель.
Ізраїль багатий на культурні традиції, які нині відроджуються в мові, літературі та мистецтві, особливо музичному. У повсякденному житті євреї, особливо ортодоксальні, тобто такі, що дотримуються релігійних приписів та заборон, керуються Біблією і Талмудом - збірником традиційного єврейського права. Духовна культура арабів дуже близька до культури арабського населення Йорданії та Сирії.
Панорама Тель-Авіва
Єрусалим. Вид з гори Сіон
Офіційною столицею Ізраїлю вважається Тель-Авів, але самі ізраїльтяни за місцевим законом від 30 липня 1980 р. визнають столицею Єрусалим, оскільки вважають це місто колискою своєї держави. Саме з ним пов’язані всі найважливіші історичні події, що відбувалися на тій території, яку займає теперішній Ізраїль. А заселення цієї території розпочалося ще в III тисячолітті до н. е. У різні часи на цій території оселялися семітські племена: фінікійці, ханаанці, хети, філістимляни (саме від них утворилася грецька назва країни - Палестина). З II тис. до н. е. тут з’явилися єврейські племена, які перемогли філістимлян і в XI-X ст. до н. е., за часів царювання Давида і Соломона, утворили давньоєврейські царства Ізраїль та Юдею. У 586 р. до н. е. Юдея була захоплена правителем Вавилону Навуходоносором II, а її столиця Єрусалим - зруйнована. (Слід зазначити, що це місто за всю історію свого існування руйнувалося і відновлювалося понад 80 разів!) У середині I ст. до н. е. обидва єврейські царства були підкорені римлянами. Саме за часів римського панування зазнала утисків християнська релігія, а її засновника Ісуса Христа було розіп’ято.