Серед релігійних конфесій провідне місце належить індуїстам. Їхня кількість становить 80 % від усіх віруючих. За ними йдуть мусульмани (14 %), християни (2,4 %), сикхи (2 %), буддисти (0,7) і джайни (0,5 %). Решту становлять прихильники зороастризму (парси) та іудаїсти.
За роки незалежності відстала аграрна Індія, яка ледве забезпечувала власні потреби в продовольстві, перетворилася на сучасну аграрно-індустріальну державу. За рівнем ВВП Індія входить до шістки провідних держав світу, посідає провідні позиції у воєнних галузях промисловості, атомній енергетиці, транспорті і зв’язку, володіє космічними технологіями.
Сьогодні Індія повністю забезпечує свої потреби у продовольстві і щорічно виробляє 200 млн т збіжжя. Основними сільськогосподарськими культурами в країні є рис, пшениця, просо, різноманітні бобові та олійні. Крім цього, Індія посідає одне з перших місць у світі з виробництва цукрової тростини, арахісу, чаю, джуту, кліщовини, бавовнику. Вирощуються також каучукові дерева, кава, прянощі. Індія є власницею чверті світового поголів’я великої рогатої худоби. Крім того тут розводять свиней, верблюдів, птахів. Розвинене шовківництво.
Багата Індія і на корисні копалини. Вона посідає одне з перших місць у світі за видобутком слюди. Тут видобуваються марганцева, залізна руда, вугілля, боксити, нафта.
До традиційних галузей належить текстильна промисловість. Серед текстильних індійських виробів найпопулярнішими є знамениті бавовняні тканини. Розвинені також цукрові, тютюнові, шкіряно-взуттєві, нафтопереробні, цементні, паперові виробництва. Розвиваються чорна і кольорова металургія, машинобудування, хімічна промисловість. Країна експортує машини, обладнання, одяг, шкіру і шкіряні вироби, хімічні товари, джутові вироби, залізну руду, чай, каву, спеції, горіхи кеш’ю, консерви, рибу, діаманти. Головними торговими партнерами є США, Німеччина, Велика Британія, Бельгія, Росія.
Індія має дуже давню і цікаву культуру, яка приваблює сюди багато туристів. У світі є мало країн, які можуть зрівнятися з Індією за кількістю пам’яток давніх цивілізацій. Серед них найвідомішим є знаменитий Тадж-Махал - мавзолей султана ШахДжахана і його дружини Мумтаз-Махал. Дуже цікавими є індійські танці, які стають в наші часи популярними і в Європі. Деякі з них були відомі ще у IV ст. н. е. Кожний регіон має свій характерний для нього малюнок танцю.
Уже багато років Індія посідає перше місце у світі за кількістю кінофільмів, що тут знімаються. Здебільшого це мелодрами, іноді з елементами комедії або трагедії. Втім, багато глядачів у всьому світі дивляться їх із задоволенням.
Чи не найяскравіше враження гості країни отримують від релігійних індійських свят. Вони дуже яскраві і екзотичні. Серед них особливо популярними є Рамліла на честь верховного бога індуїстів Рами, Дівалі - свято вогнів, Джанмаштамі - день народження бога Крішни. А під час веселого весняного свята Холі всі його учасники обливають одне одного підфарбованою водою та обсипають різнобарвними порошками.
Тадж-Махал
Індонезія - «острівна країна»
Острівна держава, розташована в Південно-Східній Азії, на Великих та Малих Зондських, Молуккських островах та західній частині острова Нова Гвінея. Це - найбільший у світі архіпелаг, до складу якого входить понад 13 600 островів (за окремими даними - понад 17 500), що простяглися вздовж екватора; тільки близько 1000 з них мають постійне населення. Площа Індонезії становить 1919,5 тис км2 (довжина території з заходу на схід становить приблизно 5150 км, а з півночі на південь - 1800 км) в адміністративному плані поділяється на 24 провінції, дві особливі адміністративні одиниці та один метрополітенський округ. Столицею Індонезії є Джакарта. На території держави мешкав близько 211,8 млн людей.
Молуккська протока відокремлює Індонезію від Західної Малайзії та Сінгапуру, моря Сулу та Сулавесі - від Філіппін, а Тиморське та Арафурське моря - від Австралії. На Калімантані (Борнео) країна має кордон зі Східною Малайзією, а на острові Нова Гвінея - з Новою Гвінеєю. Акваторія Індонезії становить 7,9 млн км2.
Сучасна назва держави в перекладі з грецької мови означає «острівна Індія» і вживається з кінця XIX ст. А ось давня назва - Нусантара - в перекладі з малайської звучить як «острівна країна». Історія Індонезії дуже давня. Перші державні утворення виникли тут ще в II-V ст. Протягом XIII-XV ст. яванське феодальне князівство Маджапахіт володіло майже всією територією сучасної Індонезії. Першими з європейців у цій державі з’явилися португальці, а згодом і голландці. Це сталося в XVI ст., і через 200 років чужинці захопили майже всю Яву. А в XIX та на початку XX ст. підкорення країни було завершено. Щоправда, самі індонезійці були далеко не в захваті від того, що на їхній території порядкували європейці. Місцеве населення неодноразово піднімало з цього приводу повстання, які жорстоко придушувались. Незважаючи на це, національно-визвольний рух набирав сили. Нарешті, англійські та нідерландські війська зазнали глобальної поразки від індонезійців. 17 серпня 1945 р. незалежність Індонезії була проголошена й офіційно визнана багатьма державами світу. У серпні 1950 р. державу проголосили унітарною республікою.