Рослинність Йорданії переважно напівпустельна, а в східних районах пустельного типу ростуть невисокі багаторічні трави, такі, як полин, кущі та посухостійкі однорічники. Але тут зустрічаються навіть старовинні дубові ліси і чагарники. На північному заході, де є земля, придатна для сільськогосподарських робіт, вирощують овочі та фрукти. На півдні, де грунти не такі родючі, вирощують тільки зернові. А в рифтовій долині використовують штучний полив, що разом із м’яким кліматом дає змогу збирати по три-чотири врожаї на рік.
На більшій частині території країни добові коливання температури вражають приїжджих. Ще б пак, після гарячого повітря, яке огортає людей вдень і нагадує розпечену духовку, важко собі уявити, що ввечері їм доведеться вдягнути теплі речі! Проте для середземноморського клімату це - нормальне явище. З листопада по квітень в Йорданії триває сезон дощів. Взимку тут тепло, але трапляються заморозки, температура може опускатися нижче нуля, а на Східних висотах навіть іноді випадає сніг. На початку літа та осені з пустелі дме гарячий вітер - хамсин.
Ріка Йордан, яка починається в горах на висоті 3000 м над рівнем моря, несе свої води протягом 160 км до Мертвого моря (довжина - близько 80 км, максимальна ширина - 10 км), спускаючись при цьому на відмітку 395 м нижче рівня моря.
Переважна більшість населення країни (90 %) зосереджена на північному сході. Майже всі місцеві жителі - етнічні араби, які розмовляють рідною мовою. Близько 95 % з них сповідують іслам, а 5 % є християнами. Етнічні меншини - черкеси, чеченці, вірмени - зберегли мови своїх пращурів.
Дві третини населення мешкають у містах, найбільшими з яких є Амман, Ез-Зарак, Ірбід. Йорданія може похвалитися тим, що поставила кілька рекордів, занесених до відомої Книги Гіннесса. Так, якійсь час тут правила наймолодша у світі королева, у країні зафіксовано найнижчий рівень самогубств у світі, у місті Ірбід на одній невеличкій вуличці розташовано понад 130 інтернет-кафе.
Що ж до соціального устрою, то Йорданія - спадкова монархія. Нині країною править молодий спадкоємець короля Хусейна, Абдулла бен аль-Хусейн. Територія Йорданії поділяється на вісім провінцій-мухафаз, якими керують призначені королем губернатори. Король призначає також прем’єр-міністра, членів сенату та парламенту, всіх суддів, вищих військових та цивільних посадових осіб, підписує всі закони і має право накласти вето на будь-який законодавчий акт. Місцевий монарх є також головнокомандувачем збройних сил, може розпочинати війну чи підписувати мирні договори на власний розсуд. До речі, збройні сили Йорданії не мають значної кількості військових, але вважаються чи не найкращими серед країн Близького Сходу за рівнем професійної підготовки й дисципліни. Армія та поліція держави були створені з Арабського легіону, що у 20-х рр. минулого століття формувався тільки з бедуїнів, які завжди були природженими воїнами. Країна є членом ООН, Ліги арабських держав, організації «Ісламська конференція» та Руху неприєднання.
Грошовою одиницею країни є йорданський динар.
Єдиний порт держави розташований в Акабі. Основний транспортний засіб - автомобільний. Міжнародний аеропорт королеви Алії розташований за 35 км на південь від столиці. Але найбільше навантаження припадає все ж таки на аеропорт в Акабі, центрі туризму.
Економіка країни спирається на такі галузі, як транспорт, енергетика, переробна промисловість, туризм. Приватний бізнес повністю контролює сільське господарство, сферу обслуговування, легку промисловість. Влада стимулює приток приватних капіталів, а також фінансує довготривалі проекти: видобуток фосфоритів та калійної солі, нафтопереробку, розвиток національних авіаліній. Йорданія імпортує техніку, транспортне обладнання, зернові та нафтопродукти, а експортує овочі, фрукти, фосфорити. Основні торговельні партнери країни - ЄЕС, США та Ірак.
Релігія відіграє значну роль у повсякденному житті місцевого населення. Тут п’ять разів на день можна почути заклик до молитви. При мечетях працюють класи релігійного виховання, постійно відбуваються збори віруючих. Вживання їжі, напоїв чи паління на людях до заходу сонця під час мусульманського посту переслідуються згідно з законом. Більшість жінок у країні надають перевагу традиційному вбранню. Але й місцеві християни мають можливість жити за своїм звичним укладом: у Йорданії багато церков греко-православної, римсько-католицької, греко-католицької, протестантської, вірмено-григоріанської конфесій. Цікаво, що святі місця країни оточені глибокою повагою з боку представників усіх релігій і відзначені віковими дубами, до гілок яких віруючі зазвичай прив’язують кольорові стрічки на знак взятих обітниць.