У 1957 р. незалежності домоглися мешканці півострова, створивши Малайську федерацію. Згодом виникла ідея «додати» до неї Північний Калімантан і створити Федерацію Малайзія. Цей задум було реалізовано у 1963 р. (правда, до нього вніс свої корективи Бруней, який відмовився від об’єднання, обравши самостійність). У 1965 р. з Федерації вийшов Сінгапур. Так визначилися нинішні межі держави (її площа становить 330 тис. км2). Малайзія ввійшла до ООН, Британської Співдружності, Асоціації держав Південно-Східної Азії та інших організацій. Молода багатонаціональна держава не уникла смутних часів: були запеклі сутички між представниками різних партій, були студентські повстання і навіть уведення надзвичайного стану, але народ все ж таки дійшов принципів згоди і взаємної поваги. Динамічний розвиток країни дав змогу послабити соціальні проблеми. Останні десятиріччя відзначені в країні злагодою, миром та стабільністю. Грошовою одиницею тут служить рінггіт.
Малайзія має унікальну форму правління. Називається вона «конституційно-федеративна монархія». Чотирма штатами країни правлять губернатори, яких призначає голова держави, більша ж частина штатів (дев’ять) перебуває під владою султанів, які наслідують цей титул. А безпосередньо голову держави, короля, султани обирають, тільки на п’ять років.
Сьогодні Малайзія успішно розвивається і в індустріальному, і в аграрному напрямках, має завидний потенціал і вважається одним із лідерів регіону. Її промисловість зробила помітний ривок і тепер виготовляє майже 30 % (!) всієї світової продукції оргтехніки, аудіо-, відеоапаратури, комп’ютерних комплектуючих. Товари з позначкою «зроблено в Малайзії» починають викликати чимдалі більше довіри. А її олово, нафта й природний газ давно посіли чільне місце на світовому ринку. На забувають малайзійці і про традиційні статті експорту, що упродовж віків годував 'їхніх предків, - каучук та пальмову олію, ананаси та інші фрукти, а також тропічну деревину.
Панорама столиці Малайзії
Туристичні фірми все частіше пропонують своїм клієнтам найрізноманітніші види послуг та розваг. Сюди їде юрба спелеологів - до печер, натовп курортників та любителів дайвінгу - на узбережжя, шукачі пригод - до лісу. Джунглі і хмарочоси, колоритні хатинки на палях та найновіші технології, палкі мусульмани та спокійні буддисти - в Малайзії все це якось мирно уживається одне з одним і не викликає ніяких суперечок. Іслам вважається державною релігією країни, проте свобода віросповідань гарантується конституцією. В країні спокійно і дружелюбно сусідять мечеті, християнські храми і буддійські пагоди. Те ж саме з мовою: державною є малайська, проте це аж ніяк не стримує вживання китайської, англійської, мов аборигенів Калімантану та інших.
Нинішнє малазійське життя вражає спокоєм, відсутністю національних і релігійних сутичок та непорозумінь. Можливо, секрет цього в тому, що всі мешканці країни дружно слідують п’яти принципам (заповідям), оголошеним на державному рівні. Це віра в Бога (якого - не суть важливо), відданість королю і державі, повага до конституції та всіх інших законів, дотримання норм моралі та гідна поведінка.
Буддійські пагоди
Мальдіви - кораловий рай для закоханих
Мальдівські острови, що розкидані на просторах Індійського океану, ніби спеціально створені для закоханих. Вже сама їхня назва обіцяє романтику та неземну красу. Вона тут дійсно неземна, океанська. Смарагдова гладінь води, кокосові пальми, білий пісок, тиша і спокій - такими є Мальдіви, коралові острови. Майже не пропонуючи шумних розваг до ранку, вони подарують зовсім інше: таємниці океанічних глибин, гармонію з природою і повне розслаблення, адже Мальдіви - одне з найкращих у світі місць для підводного плавання.
Слово «Мальдіви» в перекладі з санскриту означає «вінок» або «гірлянда». До цієї «коралової гірлянди» входять близько двох тисяч островів загальною площею 298 тис. км2. Двісті островів обжиті місцевим населенням, а на 74 створено курорти для туристів. Про історію Мальдівів відомо не надто багато. Дуже давно, тисячі років тому, на архіпелазі поселилися арійські племена, а приблизно у середині І тис. до н. е. на південні острови прибули буддисти з Цейлону. У ХІІ ст. королі Мальдівів, а потім і всі мешканці схилилися в бік ісламу (очевидно, під впливом арабських купців), який з роками тут міцно укоренився. Тепер про буддизм на Мальдівах нагадують лише голова статуї Будди та давні манускрипти в столичному музеї.