Тоді спокійніше обвів очима кімнату. Пахло тютюном і жінкою.
– Ну ти ж і шалапут, Томеш, – поважно промовив він. – Завжди в тебе є дівчина.
– А хіба що?
– Нічого. Що ти, власне, робиш?
Томеш махнув рукою.
– Погані, брате, справи. Грошей нема.
– Гуляєш?
Томеш тільки похитав головою.
– Знаєш, жаль мені тебе, – турботливо почав Прокоп. – Ти б міг... Дивись, я працюю вже дванадцять років.
– А що з того маєш? – гостро зауважив Томеш.
– Ну, дещо маю. Ось цього року продав вибуховий декстрин.
– За скільки?
– За десять тисяч. Та це дрібниця. Така собі нікчемна вибухівка для копалень. А коли б я тільки схотів...
– Тобі вже краще?
– Мені дуже добре. Я знайшов такі методи! Голубе, один нітрат церію[4] – це жахлива річ, а хлор, хлор, чотирихлористии азот вибухає від світла. Засвітиш лампочку – і трах! Але й це ще нічого. Дивись, – раптом промовив він, виймаючи з-під ковдри худу, страшенно покалічену руку. – Коли я щось візьму в руки, та... відчуваю, як ворушаться там атоми. Мов ті мурашки. І кожна речовина ворушиться по-іншому, розумієш?
– Ні.
– Оце то сила, розумієш? Сила в матерії. Матерія має в собі страшенну силу. Я... я на дотик відчуваю, як усе в ній ворушиться. І тримається все це вкупі... з величезною напругою. Якщо розхитати зсередини, то все розпадеться – і трах! Усе на світі – вибух. Коли розпукується квітка – це теж вибух. Кожна думка – це вибух у мозку. Коли ти мені подаєш руку, я відчуваю, як у тобі щось вибухає. Таке в мене чуття дотику. А слух? Усе шумить, як шипучий порошок. Це все – малесенькі вибухи. Ох, як гуде в голові!.. Ра-та-та-та, як кулемет.
– Гаразд, – промовив Томеш, – а тепер прийми аспірину.
– Ага. Ви... вибуховий аспірин. Перхлорований ацетил саліцилацид[5] 5. Та це дрібниця. Брате, я винайшов екзотермічні вибухівки[6] 6. Кожна речовина – це, власне, вибухівка. Вода... вода – це вибухівка. Земля... і повітря – теж вибухівка. Пух, пух у перині – також вибухівка. Розумієш, поки що це має лише теоретичне значення. Але я відкрив атомні вибухи. Я... я... я... здійснив альфа-вибух[7] 7. Все розпадається на по... позитивні частки. Це не термохімія. Це деструкція. Деструктивна хімія, брате. Це грандіозна річ, Томеш, із наукового погляду. У мене є вдома таблички... Ех, якби мені апаратура! А то я маю лише очі... та руки... Стривай, я про це ще напишу!
– Тобі не хочеться спати?
– Хочеться. Я... сьогодні... втомився. А що ти робив усі ці роки?
– Нічого. Жив собі...
– Знаєш, життя – це також вибух. Трах – і чоловік народжується, бах – розпадається. А нам здається, що це триває бозна-скільки років, правда? Стривай, здається, я щось наплутав?
– Ні, все правильно, Прокопе. Можливо, і я завтра зроблю “бах”. Якщо не матиму грошей. Але це байдуже, старий. Спи, спи...
– Я тобі позичу. Хочеш? .
– Ет! У тебе нема стільки. Може, мій батько... – І Томеш махнув рукою.
– О, то в тебе ще живий батько! – озвався Прокоп несподівано лагідно.
– Є. Лікар у Тиниці. – Томеш встав і почав ходити по кімнаті. – Кепські мої справи, друже, гірше нікуди. Але не турбуйся про мене. Я вже якось... дам собі раду. Спи!
Прокоп утихомирився. Напівзаплющеними очима він, бачив, як Томеш, сівши до столу, порпається в якихось паперах. І йому було так солодко слухати шурхіт паперу та гоготіння вогню в грубці! Схилений біля столу чоловік зіпер голову на долоні і ніби й не дихав; а Прокопові ввижалось, наче .він лежить, удома й бачить свого старшого брата Йозефа, що сидить за книжкою і вчить електротехніку, бо має завтра складати іспит. І Прокоп поринув у гарячковий сон.
III
Йому снилося, ніби він чує гук безлічі коліс. “Це, мабуть, якась фабрика”, – подумав він і побіг сходами нагору. І зненацька опинився перед великими дверима, де на скляній табличці було написано: “Пліній”. Він страшенно зрадів і ввійшов усередину.
– Чи тут пан Пліній? – запитав у якоїсь панночки, що сиділа за друкарською машинкою.
– Зараз прийде, – сказала вона; і ось уже до Прокопа підійшов високий, чисто виголений чоловік у візитці й величезних круглих окулярах.
– Що ви хотіли? – запитав він.
Прокоп зацікавлено розглядав його надзвичайно виразне обличчя – типово англійські уста, високе зморшкувате чоло, на скроні бородавка завбільшки з п’ятак і підборіддя, мов у кіноартиста.
– Ви... ви... Пліній?
– Прошу, – сказав високий чоловік і коротким жестом запросив до свого кабінету.
5
Перхлорований ацетил саліцилацид – вигадана вибухова речовина (сполука хлору й аспірину).
6
Екзотермічні вибухівки – речовини, вибух яких пов’язаний з виділенням теплової енергії; точно кажучи, всі вибухові речовини – екзотермічні.
7
Альфа-вибух – термін, придуманий Чапеком про вибух, пов’язаний з радіоактивним розпадом типу альфа.