– Very glad to see you[45] 45, – повагом сказав незнайомий джентльмен і вклонився так, наче був телеграфним стовпом. – Сер Реджіналд Карсон, – відрекомендувався він і оглянувся, шукаючи стільця.
Прокоп щось буркнув і запросив його сісти. Джентльмен сів, зігнувшись під прямим кутом, і почав стягувати чудові замшеві рукавички. Був то дуже високий і незмірно бундючний пан з конячим обличчям і різкими рисами; на галстуку величезний індійський опал, на золотім ланцюжку антична камея, величезні ноги, як у гравців у гольф, одне слово, справжній тобі лорд. Прокоп онімів.
– Так, прошу вас, – озвався він нарешті, коли мовчанка затяглась надто довго.
Джентльмен, як видно, не поспішав.
– Ви, напевне, – почав він по-англійському, – напевне, здивувались, коли прочитали в газетах мої оголошення. Гадаю, ви – інженер Прокоп, автор вельми цікавих статей про вибухові речовини.
Прокоп мовчки кивнув головою.
– Дуже радий, – сказав сер Карсон, не поспішаючи. – Я вас шукав у певній науковій справі, дуже цікавій і практично важливій для нашого акційного товариства “Марконі”, головою якого я маю честь бути; так само, як і для Міжнародної спілки бездротового телеграфу, що виявила мені незаслужену честь, обравши мене генеральним секретарем. Напевне, ви дивуєтесь, – провадив він, зовсім не втомившись від такої довгої фрази, – що ці поважні товариства послали мене до вас, хоча ваші видатні праці належать до зовсім іншої галузі. Дозвольте? – І по цих словах Карсон відкрив свій портфель з крокодилової шкіри, вийняв звідти якісь папери, блокнот і золотого олівця.
– Ось уже мало не дев’ять місяців, – почав він поволі, надівши золоте пенсне, щоб подивитись у свої папери, – європейські радіостанції констатують...
– Пробачте, – перебив його Прокоп, – то ці оголошення давали ви?
– Авжеж. Так-от, констатують регулярні порушення...
– ...щовівторка і щоп’ятниці, знаю. Хто вам сказав про кракатит?
– Я б до цього й сам дійшов, – промовив шановний лорд трохи докірливо. – Гаразд, пропустимо деякі деталі; гадаю, ви певною мірою поінформовані про наші труднощі і... про... е...
– ...про світову конспірацію, так?
Сер Реджіналд Карсон вирячив блідо-блакитні очі.
– Перепрошую. Про яку конспірацію?
– Ну, про ті загадкові нічні передачі, про таємну організацію, що їх...
Сер Реджіналд Карсон зупинив його.
– Фантазія, – сказав він із жалем, – чиста фантазія. Я знаю, на це натякнули навіть у “Дейлі Ньюс”, коли наше товариство призначило досить значну винагороду...
– ...знаю, – швидко промовив Прокоп, боячись, як би неквапливий лорд не почав розповідати про винагороди.
– Так. Чиста нісенітниця. Справа має лише ділове підґрунтя. Хтось зацікавлений у тому, щоб довести ненадійність наших станцій, розумієте? Хтось хоче підірвати довіру громадськості. На жаль, наші приймачі і є... когерери не можуть розкрити природи цих особливих хвиль, які є причиною порушень. А оскільки ми дістали відомості, що ви володієте якимись субстанціями чи хімікаліями, що дуже чутливо реагують на ці порушення...
– Від кого ви дістали відомості?
– Від нашого співпрацівника, містера... е... містера Томеса. Містер Томес, так? – Неквапливий джентльмен знайшов у своїх паперах якогось листа. – “Dear Sir[46] 46, – читав він з якимсь зусиллям, – побачивши в газетах оголошення про винагороду...” і т. д. “Через те, що я зараз не можу покинути Балттіна, де працюю над певним винаходом, а ця справа занадто важлива, щоб її викладати в листі, – прошу розшукати у Празі мого приятеля і довгорічного співробітника інж. Прокопа, в якого є нововідкрита речовина, кракатит, тетраргон одної з солей свинцю, синтез якого провадиться під специфічним впливом високочастотного струму. Як показують експерименти, кракатит реагує на невідомі хвилі сильним вибухом, із чого випливає велике його значення для дослідження вищезгаданих хвиль. З огляду на важливість справи, гадаю – за себе і за свого приятеля, – що оголошена винагорода буде значно підви... підвище...” – Сер Карсон закашлявся. – Оце й усе, – сказав він. – Про винагороду поговоримо окремо. Підписано: містер Томес, Балттін.
– Гм, – гмукнув Прокоп, охоплений серйозною підозрою, – невже такої приватної... непевної... фантастичної звістки досить для товариства “Марконі”?