Я простягаю руку і ще раз її торкаюся. Зиркаю на свій годинник. Неохоче закриваю кришку контейнера, ховаю його в наплічник і спускаюся на перший поверх.
Кладу наплічника в багажник автівки, а зверху накриваю його кількома пальтами і пакетами. Я не чекаю, що дорогою мене зупинять і перевірятимуть, що я везу у своїй автівці, але всяке може бути. І така знахідка може здатися підозрілою.
Я якраз збираюся сідати за кермо, аж раптом пригадую про ключі від будинку. Агент із нерухомості має запасні, але я хотів перед від’їздом залишити свої новим власникам. Я плентаюся назад під’їзною доріжкою, гравій хрумкотить у мене під ногами, виймаю ключі та просовую їх у поштову…
Я завмираю. Поштову…?
Силкуюся знайти потрібне слово, але чим більше я напружую мозок, тим далі воно від мене втікає. Поштову…? Кляту поштову…?
Я пригадую тата, який дивився на дверну ручку і не міг знайти очевидного, проте такого невловимого слова, на його обличчі — суміш розгубленості й розчарування. Думай, Еде. Думай.
Нарешті я його знаходжу. Поштова… скринька. Так, поштова скринька.
Я хитаю головою. От дурень. Мене охопила паніка, ось і все. Просто я втомлений і тривожуся через свій переїзд. Усе гаразд. Я не тато.
Я просовую ключі в поштову скриньку, чую, як вони із брязкотом падають, повертаюся до автівки й сідаю за кермо.
Поштова скринька. Ну, звісно.
Я вмикаю двигун і їду… до Манчестера і свого майбуття.
Подяка
Перш за все, дякую тобі, читачу, що прочитав цю книжку. За те, що придбав за свої зароблені тяжкою працею кошти, узяв її з бібліотеки чи позичив у приятеля. Байдуже, як ця книжка опинилась у твоїх руках, я страшенно тобі вдячна.
Висловлюю подяку своєму неймовірному агентові, Маделейн Мілбурн, за те, що відкопала мій рукопис серед стількох інших і розгледіла його потенціал. Ти є найкращим у світі агентом. Я також вдячна Гейлі Стід, Терезі Коен, Анні Гоґарті та Джайдзу Мілбурну за ваші старання і цінні знання. Ви просто фантастичні.
Дякую чудесній Максін Гічкок із «MJ Books» за наші розмови про дитячі какулі та її натхненне та майстерне редагування. Дякую Натанові Робертсону з «Crown US» за те саме (окрім розмов про дитячі какулі). Дякую Сарі Дей за літературне редагування мого рукопису, а також усім працівникам видавництва «Penguin Random House» за їхню підтримку.
Я вдячна кожному з моїх видавців по всьому світу. Сподіваюся, що одного дня зможу зустрітися з вами особисто!
Звісно ж, не можу оминути подякою свого багатостраждального чоловіка Ніла. Я вдячна йому за любов і підтримку й за всі ті вечори, коли йому доводилося розмовляти з покришкою мого ноутбука. Я також вдячна Пету і Тіму — за чимало всього, а моїм батькам — за все.
Ще трішки, обіцяю…
Дякую Карлові, що слухав мою нескінченну балаканину про цю книжку, коли я вигулювала собак. А ще за моркву!
Нарешті, дякую Клер і Метту, що придбали нашій маленькій дівчинці такий чудовий подарунок на її другий день народження — відерце кольорової крейди.
Бачите, що ви накоїли?