Крім того, чому орел як “придане” з’явився на державній печатці майже через 20 років після одруження Івана III і Софії Палеолог?
Нарешті, у візантійської принцеси не було ні земель, ні військ, її не представляла жодна політична сила, а після невдалої спроби католицького хрещення Московії від неї відвернувся і Папа Римський.
Отже, навіть побіжного розгляду обставин укладення шлюбу досить, щоб зрозуміти, що жодних “законних” династичних прав на “візантійську спадщину” не було. Попереду Софії Палеолог була ціла черга “більш законних” претендентів — особливо якщо врахувати, що право це передавалося по чоловічій, а не по жіночій лінії.
Віртуальний трон Візантійської імперії вона могла отримати лише в разі смерті двох старших братів Андрія і Мануїла, сестри Олени, її чоловіка і племінників. Мануїл утік із Риму до Костантинополя і прийняв там іслам. Андрій Палеолог пропонував усім самодержцям християнського світу купити у нього права на престол Візантії і навіть зміг їх продати, спочатку королю Франції, а потім — Іспанії. Одне слово, успадковувати було нічого, зате можна було отримати потужного ворога в особі Османської імперії. До прикладу, для турків шлюб Олени Палеолог і сербського деспота Лазаря Бранковича став одним із приводів для анексії Сербії в 1459 році.
Відповідь щодо міфу про “візантійську спадщину” криється в ідеологічних сенсах. Москва потребувала серйозних державних символів (тепер це називають брендом) для міжнародного визнання, а двоголовий орел давав московським князям можливість створити цивілізованіше позиціонування на міжнародній арені, продемонструвавши західному світові блискучу “генеалогію” — спадкоємність влади з Риму та Візантії.
За зразком Габсбурґів
Існує також версія, що двоголовий орел потрапив до Москви не з Візантії, а від Габсбурґів, які використовували цей символ за півстоліття до появи фантастичного пернатого на державній печатці Івана III.
Саме на Заході, у середньовічній Європі двоголовий орел уперше став справжнім гербом. Зображення двоголового орла з’явилося у Західній Європі в результаті хрестових походів — хрестоносці, які завоювали Палестину, ознайомилися там з цією емблемою і привезли її додому. Вона ввійшла в герби багатьох знатних західноєвропейських родів, зокрема правителів багатьох європейських держав — Баварії, Чехії та інших.
Уперше двоголовий орел з’явився там на монетах і печатках Людвіґа Баварського у 1330 році, а потім і на гербах бургграфів Вюрцбурзьких і графів Савойських. Із того часу його зображення модифікується за законами європейської геральдики. Двоголовий орел з’явився на баварських монетах, на монетах короля Сицилії, а згодом імператора Священної Римської імперії Фрідріха II Штауфена; він відомий у геральдиці рицарів Нідерландів і Балканських країн. Однак як постійний герб імператора емблему утвердили в XV столітті за імператорів Сиґізмунда I і Фрідріха III Габсбурґа (зазначимо, що всі орли і леви західноєвропейської геральдики символізують не держави, а правителів), і саме до їхніх печаток подібна печатка Івана III 1497 року.
Зображення двоголового орла в Європі — на одязі, плитках, монетах, печатках
Зауважмо, що у Візантії з’явився двоголовий орел відразу білого кольору, в той час як у гербі Священної Римської імперії орел був чорний. Деякі дослідники вважають, що візантійський орел був білим саме на противагу імперському, чорному.
З такою печаткою Іван III ознайомився, коли наприкінці 80-х років XV століття встановив контакти і дипломатичні відносини з династією Габсбурґів — найваговитіших монархів тодішньої Європи, внаслідок чого почався обмін посольствами, грамотами, угодами. Очевидно, в одній із таких грамот або угоді й “підгледів” Іван III орнітологічний знак як печатку і вирішив його наслідувати.
Іван III як людина прагматична розумів, що для утвердження державності потрібні зовнішні атрибути, які б підтверджували могутність і силу його влади в очах “світової спільноти”. Звідси й нове написання на західноєвропейський манер титулу на печатці, та нова символіка, аналогічна європейській.
Свідоцтва про прагнення Івана III поставити себе нарівні з першим монархом Європи загальновідомі. Ще в XVII столітті хорватський учений і письменник Юрій Крижанич, який побував у Московії, припустив, що двоголового орла московити запозичили у Європи, а не у Візантії. “Цар Іван вчинив недобре і неправильно... А знаковиною своєю зробив орла двоголового — римський чи, радше, німецький герб”, — повідомляв він.