Упізнаю гусара за мундиром
Численні війни, що їх постійно вела Росія, вимагали поповнення армії, створення нових частин, зокрема й гусарських. У їх формуванні також безпосередню участь узяли українці.
Так, у травні 1803 року в Київській губернії на основі чотирьох ескадронів, відрахованих від Олександрійського, Єлисаветградського, Ольвіопольського і Павлоградського полків, було сформовано Білоруський гусарський полк. У червні 1806 року сформували Гродненський гусарський полк. Основою нового полку під командуванням Я. Кульнєва відповідно до указу військової колегії від 13 червня 1806 року став 4-й ескадрон Сумського гусарського полку. 1807 року О. Меліссіно було доручено сформувати Лубенський гусарський полк. Колишній сумський офіцер якнайліпше підходив для цієї справи. Людина відчайдушної хоробрості, учасник штурму Ізмаїла, нагороджений орденом святого Георгія 4-го ступеня. До листопада 1807 року полк був сформований і незабаром розташувався у Лубнах Полтавської губернії.
Елементи гусарського мундиру (початок XIX ст.)
Незважаючи на те, що гусарські полки дислокувалися по всій неосяжній імперії, зв’язок їх з місцевостями, за якими вони були названі, не припинявся. Полки комплектували особовим складом з уродженців Харківської, Полтавської, Київської та інших українських губерній. Уже пізніше до них стали вступати новобранці з Московської, Владімірської, Ярославської губерній, а також “інородці” — німці, поляки, литовці та інші.
Зазвичай армійський гусарський полк складався з двох батальйонів, по п’ять ескадронів кожен. В ескадроні було 150 гусарів (нижніх чинів), ескадронний командир (ротмістр), 2 обер-офіцери (поручик і корнет). Усього в полку служило близько 1500 осіб. Лейб-гвардії гусарський полк мав не десять, а п’ять ескадронів і на батальйони не ділився.
Гусарська уніформа значно відрізнялася від уніформ інших родів кавалерії своїм виглядом. Така її значна відмінність пояснюється походженням цього роду легкої кавалерії. Оскільки першими гусарами були вихідці з Угорщини, то гусарський мундир мав багато деталей, запозичених з угорського національного одягу. Впродовж століть ця уніформа видозмінилася, зберігаючи свої прикметні риси.
Гусарський мундир 1812 року складався з таких елементів: коротку (до талії) суконну куртку з коміром стійкою — доломан, поверх якого надягали ще одну куртку — ментик, вузькі рейтузи — чикчири і короткі чобітки — ботики, прикрашені чорною вовняною китичкою. Навколо пояса гусари носили кушак — сітку зі шнурів із перехопленнями (гомбами). Чорний, обшитий шкірою головний убір — ківер — прикрашали білим султаном, етишкетами (шнурами) і репейком. Кокарду робили у вигляді круглої розетки з чорної стрічки з помаранчевими облямівками і з металевою петлицею за кольором ґудзиків. Підборідний ремінь ківера покривався пласкою металевою лускою. До гусарської уніформи можна також віднести і ташку — пласку шкіряну сумку, прикрашену галуном і вензелем, що її носили ззаду на лівому боці, прикріпленою до портупеї.
Доломан, ментик і чикчири були розшиті шнурами і тасьмою. На грудях доломана і ментика нашивали 15 поперечних рядів подвійних шнурів із трьома рядами опуклих ґудзиків, з яких центральний містився на правому борту, а два інші — при кутах шнурів, укладених завитками. Ментик обшивали білим (у гвардійському полку — чорним) баранячим хутром. Гусари, озброєні списами, в теплу пору року взагалі не носили ментиків, оскільки вони заважали користуватися піками, а в холодну пору ментики носили одягненими в рукави. У поході гусари носили на випуск сірі суконні рейтузи, які були з внутрішнього боку обшиті чорною шкірою і по зовнішніх швах мали по 18 ґудзиків, обтягнутих сірим сукном. Для укриття від негоди гусари мали широкі сірі плащі з коміром-стійкою, що застібалися на один ґудзик (у гвардійців плащі мали коміри у вигляді шалі).
Кожен полк мав свої кольори гусарської уніформи. Так, наприклад, уніформа гусарів Ізюмського полку виглядала так: червоний доломан, синій ментик, комір і вилоги доломана також сині. Хутро ментика офіцерів — сіре смушкове, унтер-офіцерів — чорне, солдатів — біле. Пояс-кушак синій. Чикчири також сині. Ташка червона з білим оздобленням. В офіцерів шнури на грудях доломана і ментика, і ґудзики позолочені.
Парадний мундир гусарського офіцера коштував дуже дорого, тому офіцерами в гусарів могли служити тільки заможні люди. Наприклад, відома кавалерист-дівиця Надія Дурова незадовго до війни 1812 року через брак коштів змушена була перейти з корнетів Маріупольского гусарського полку в тому самому чині до Литовського уланського, де служити було набагато дешевше.