Що ж могло змусити предків росіян відмовитися від цього простого і природного крою, продиктованого природою і фізіологією (розріз відповідав лінії шиї), на користь косого коміра?
Існує кілька версій, чому російська сорочка є власне косовороткою, а не “прямовороткою”. Одна з найвідоміших — це версія російського дослідника давньоруської культури академіка Д. Ліхачова. Розріз збоку на косоворотці, на думку науковця, виник мало не в XII столітті й створювався спеціально для того, щоб натільний хрестик не випадав назовні під час роботи, наприклад, під час косовиці. Припущення оригінальне, але воно абсолютно нічим не підтверджене.
У XII столітті навіть знатні мужі носили хрестики дуже рідко, а смерди та холопи і поготів їх не носили. Поголовно натільні хрести почали носити значно пізніше — коли християнство справді ввійшло у свідомість і душу народу.
Крім того, косий комір трапляється на одязі багатьох народів, які жодного стосунку до християнства не мають (монголи, буряти, корейці та ін.). З іншого боку, косоворотка так і не виникла в інших народів, які прийняли християнство. Навряд чи вони працювали в полі менше за росіян, та й проблема з випадінням хрестика легко вирішується подовженням мотузка, на якому тримається хрест, або пришиванням додаткового ґудзика. Таким чином, версія академіка Д. Ліхачова виглядає більш ніж сумнівною.
Ще за однією з поширених версій косий комір зручний тим, що не розділяє вишивку, яка часто розташовується по центру сорочки, навпіл. Це значно спрощує роботу вишивальниці при стикуванні вишитих деталей.
Однак українцям і білорусам, які також носять вишиванки, косоворотка невідома. Як зазначає відомий російський етнограф Д. Зєлєнін, очевидно, що цей тип російської сорочки з’явився не раніше XV століття.
Хай там як, косоворотка як модна і святкова сорочка в більшості реґіонів Росії ще в XIX столітті витіснила споконвічну давньоруську сорочку з прямим розрізом на грудях.
Д. Зєлєнін, пояснюючи, чому косоворотка стала такою популярною, виходив з принципу практичності. Вчений вважав, що сорочка з розрізом збоку краще захищає від холоду, оскільки не розпинається і дає змогу вільно рухатися. Справді, в косоворотку вшивали декілька додаткових елементів — клини і боковини, щоб зробити сорочку придатною для руху.
Одяг степовиків
Дослідники так і не дійшли до спільної думки, яка історія косоворотки і як вона з’явилася в російському чоловічому народному костюмі. Щодо цього існує ще кілька цікавих версій, але про все за порядком.
Згідно з однією з версій, чоловічий народний костюм росіяни запозичили в автохтонних (корінних) угро-фінських народів.
Основу чоловічого костюма, наприклад, мордвинів становлять так звані панар і понкст (сорочка і штани). Проте якщо ви розглянете альбом “Мордовський народний костюм”, то з подивом виявите, що чоловічий одяг ерзі (один із мордовських народів) практично не відрізняється від одягу російських селян: та сама сорочка-косоворотка, зшита з білого полотна, пізніше — з дрібної картатої домотканини, та штани зі смугастої домотканини темних тонів, які заправлені у характерно зав’язані лапті.
Аналогічний чоловічий одяг марійців, удмуртів, комі та інших угро-фінських народів, який, як вважають дослідники, з’явився у XV–XVI століттях.
Однак тут ми простежуємо деякі суперечності. Річ у тому, що одяг, який нагадує косоворотку, в тюркських народів був відомий ще задовго до цього. Можливо, саме цим і пояснюється поява більш ранніх свідчень його існування в північній Русі, наприклад, у XII столітті в Новгороді. Торговельні та інші контакти з іноземцями сприяли доволі сильному впливові на костюм росіян, тому в літописах XII–XIII століть є навіть згадки про те, що серед них уже інколи траплялося німецьке короткополе плаття.
Представники мордовського народу ерзя у національних сорочках
Для зміни підходу до крою одягу потрібні були серйозні підстави. І вони з’явилися водночас із монголо-татарським нашестям. Саме тоді розріз сорочки стали робити зліва, як у татар, у яких запах завжди був на лівий бік. І ось тут дуже доречним виглядає пояснення Д. Зєлєніна, адже саме кочові, степові народи потребували одягу, що захищав би їх від вітру під час верхової їзди.
Отже, винахідниками цього оригінального виду одягу можна назвати татар. Крім того, запах на лівий бік, як уже зазначалося, був також в одязі монголів та інших кочових народів. Загалом косий комір є частиною степової культури. Це порятунок від сильних вітрів. Тому косоворотки небезпідставно вважають національною формою одягу степових народів.