Реґалії московських князів, а потім царів та імператорів упродовж тривалого часу змінювалися. Згодом з’явилося кілька корон (першу — із позолоченого срібла — було виготовлено у 1724 році для коронації першої російської імператриці Єкатєріни I), держава у вигляді золотої кулі, на якій стоїть хрест, і скіпетр. Ті з них, що збереглися до наших днів, розміщені в Оружейній палаті Кремля і є унікальними історичними реліквіями.
Ханський ковпак
Звідки ж узялася “шапка Мономаха” і як вона з’явилася у московських князів?
Російська історіографія традиційно дотримувалася версії про візантійське походження цієї шапки. Однак пізніші дослідники це заперечили.
Так звана “шапка Мономаха” — це звичайний середньоазійський парчевий ковпак багатого тюркського хана. Напівсферичний за формою, обшитий по краю соболиним хутром, прикрашений золотом, коштовними каменями і хрестиком угорі. Прикраси — явно пізні. Сам ковпак — характерного фасону XIV століття.
Найімовірніше, його привіз до Москви між 1320 і 1340 роками удільний московський князь Іван I, коли відвозив у ставку Орди до Великого хана Узбека данину, зібрану з підданих, і повернувся з подарунками. Мабуть, непоганий був ясак ханові.
Про те, що шапку Мономаха подарував Іванові I Великий хан Узбек, уперше висловив припущення російський і американський історик українського походження Г. Вернадський.
Інші дослідники, наприклад, А. Спіцин, приписує шапку монгольському ханові. Ще одне важливе дослідження щодо походження шапки провів М. Крамаровський — доктор історичних наук, провідний науковий співробітник відділу Сходу Державного Ермітажу, в якому він, дотримуючись думки А. Спіцина, відкидає її візантійське походження. Ретельний аналіз дозволив йому включити шапку до золото-ординських пам’яток.
У московських князів шапка Мономаха з’явилася, найімовірніше, внаслідок шлюбного союзу із представницею якогось дуже знатного татарського роду. Відомі принаймні дві лінії споріднення північно-руських князів із золотоординськими ханами. У 1260–1270-ті роки ярославський князь Фьодор, на прізвисько Чорний, був в Орді й одружився з ханською донькою. Його онук Васілій одружився з донькою Івана I. Таким чином, шапка могла (якщо вона дісталася у спадок Васілію) через його дружину потрапити до Івана I.
Іван I та його син Сімеон, який першим був вінчаний “шапкою Мономаха”
Однак взаємини Івана I із зятем були неприязними. Найвірогіднішою є версія про те, що шапка потрапила у спадок до Івана I після смерті його рідного брата — московського князя Юрія. Належала ж вона Кончаці — сестрі Великого хана Узбека. Кончаку, у хрещенні Агафію, видали заміж за Юрія. Він жив в Орді, зблизився з сімейством Узбека й одружився з Кончакою 1317 року. В 1325 році Юрія убив тверський князь Дмітрій, який, аби виправдатися, повідомив Великому ханові Узбеку, що Юрій збирав данину й залишав її собі. Спадкоємцем Юрія, оскільки у нього не було дітей, міг бути тільки його брат — Іван I Калита. Таким чином, припущення, вперше висловлене Г. Вернадським, про те, що шапка належала Узбекові, має доволі вагомі підстави.
Урешті-решт, шапку могли виготовити і східні майстри на замовлення московських князів, а можливо, й місцеві ювеліри за золотоординськими зразками.
Про те, що шапку створили золотоординські ювеліри або за їхньою допомогою, існує низка незаперечних свідчень. Насамперед, це характер орнаментації й технології сканного декору шапки. Шапка створена в техніці накладної скані та зернения. Причому зернь в одних випадках, застосовують у контурах мотиву лотоса, що прикрашає чотири пластини поверх сканного дроту. З них центральна — з червоним рубіном у круглій оправі й із чотирма перлами; по її боках розташовані дві пластини із зеленим смарагдом у прямокутній оправі в композиції з трьома перлинами; четверта пластина — з мотивом лотоса — розташована на протилежному боці від центральної. Композиція декору виокремлює головну лицьову частину шапки.