Варто зазначити, що шведська балада, своєю чергою, належить до так званих “мандрівних сюжетів”, наявних у фольклорі багатьох країн і народів. Щоправда, ще нікому не вдалося з’ясувати, як мандрують подібні сюжети світом. А тому первинною основою козачої пісні можна вважати авторський варіант “Чудной бандуры” Д. Ознобішина.
До речі, характерно, що в авторському варіанті козак рятує утоплену героїню за допомогою чудової бандури. А ось “народна” версія від порятунку відмовилася.
Не менш відомою донською піснею стала “Не для меня придет весна”, яка починається такими словами:
Однак насправді донські козаки до авторства цієї пісні також не мають жодного стосунку.
Вірш уперше був опублікований у журналі “Библиотека для чтения” № 33 за 1838–1839 роки за підписом “На корабле «Силистрия», А. Молчанов, 1838” і починався так:
Береги Бугу А. Молчанов називає рідними, що може свідчити про те, що він був уродженцем або мешканцем цих місць.
Вважається, що А. Молчанов служив офіцером на кораблі чорноморського флоту “Силистрия” і брав участь в одній із двох чорноморських кампаній 1838 року. Флагманський 84-гарматний корабель “Силистрия”, на якому служив А. Молчанов, брав участь у створенні
Кавказької укріпленої берегової лінії. Капітаном корабля в період з 1834 по 1837 роки був П. Нахімов. Інших біографічних даних про морського офіцера А. Молчанова нема.
Відомий і автор музики до цієї пісні, петербурзький композитор голландського походження П. Я. Девітте (де Вітт).
На початку століття романс Девітте-Молчанова входить до репертуару багатьох виконавців різних жанрів, зокрема і козачих хорів. Так, дворянський романс, написаний аристократом голландського походження і морським офіцером, уродженцем Побужжя, помилково став вважатися “донською козачою народною піснею”.
Загалом донські козаки — лідери за кількістю “позичених” пісень. Так, не є донськими відомі пісні “Ой при лужку, при лужке” (оригінал — українська народна пісня “Сивий кінь”), “Черный ворон” (автор слів — унтер-офіцер Нєвського піхотного полку Микола Верьовкін), “Когда мы были на войне” (автор слів — радянський поет Давід Самойлов) та деякі інші.
Хто уславив крейсер “Варяг”?
Нині в Росії навряд чи знайдеш людину, яка б не знала про героїчний подвиг екіпажів крейсера “Варяг” і канонерського човна “Кореец”. На початку російсько-японської війни 1904 року в район бухти Чемульпо прибула японська ескадра для прикриття висадки десанту і взяття Порт-Артура. Щоб донести про висадку японських військ, “Варяг” і “Кореец” спробували вийти з бухти і прорватися до Порт-Артура. Однак тут вони зіткнулися з ворожими кораблями та прийняли нерівний бій, у результаті якого, щоб не дістатися супротивникові, “Варяга” було затоплено через відкриття кінгстонів, а “Корейця” підірвано.
Про цей бій у Росії і досі співають славну пісню, яку багато хто вважає російською народною. Однак насправді вона не тільки не народна, а й не зовсім російська.
Насправді це дослівний переклад вірша “Der «Warjag»” австрійського поета і драматурга Рудольфа Ґрайнца, вперше опублікованого в мюнхенському журналі “Jugend” 25 лютого 1904 року, через три тижні після загибелі крейсера.
Цікаво, що Р. Ґрайнц народився і жив у Тіролі, західній високогірній області Австро-Угорщини. Він писав переважно пасторальні вірші про життя своїх земляків тірольців, хоча й не гребував публіцистикою та гуморесками. Свої твори Р. Ґрайнц надсилав не до далекого Відня, а до набагато ближчого Мюнхена, в журнал “Jugend”. Журнал був популярний не лише в Баварії та Німеччині. У Росії його також читали. І коли в одному з лютневих чисел з’явився вірш Р. Ґрайнца, присвячений подвигові крейсера “Варяг”, молода петербурзька поетеса Є. Студєнская переклала його російською мовою. Російський переклад Є. Студєнскої вийшов у квітні 1904 року в Санкт-Пєтєрбурзькому журналі; у тому самому числі був наведений і оригінал Р. Ґрайнца.
А музику написав 16-річний військовий музикант А. Туріщєв, вихованець 12-го Астраханського гренадерського полку. У 1905 році він переміг із цією піснею в конкурсі на кращу пісню-марш для урочистого прийому, що його влаштовував Ніколай II на честь екіпажів “Варяга” й “Корейця”. Саме тоді вперше і виконали пісню “Варяг”. Вона сподобалася, її заспівали. Причому сподобалася настільки, що після революції ця пісня уникла “ідеологічних репресій”. Навіть рядок “Прощайте, товарищи! С Богом, ура!” не змінили.