Варто зазначити, що поява п’ятикутної червоної зірки як військової емблеми була сприйнята далеко не всіма росіянами схвально, що пов’язано з тим самим двояким трактуванням значення п’ятикутної зірки. Та згодом до неї не лише звикли, а й почали вважати символами радянської влади і радянської армії.
Зберігається любов до зірки і в сучасній Росії та її збройних силах. Хоча тут, як завжди, не обходиться без казусів. Так, 21 червня 2015 року на підмосковному полігоні “Алабіно” Міністерство оборони Російської Федерації з помпою представило новий знак “Армія Росії”. Це п’ятикутна зірка, яку перетинає горизонтальна лінія.
Однак із новою емблемою Армії Росії знову таки трапилася халепа. Мало того, що Росія не змогла придумати нічого нового, крім як розфарбувати стару радянську зірку в кольори прапора Росії, який, як уже зазначалося, нагадує голландський прапор, так ще новий знак російської армії виявився схожим на емблему американського супермаркету Mall of America зі штату Міннесота, відомого вже понад 30 років.
Практично такий самий пентакль відображений на американській поштовій марці, випущеній у 2002 році. Відмінність лише у відсутності декоративної стрічки і в чергуванні кольорів на зірці. Ось так невигадливо працюють сучасні російські пропагандисти. Російська громадськість обурена: “Вкрали, і у кого — у ненависних америкосів”. При цьому, знаючи особливості корупційних традицій у Росії, можна лише здогадуватися, скільки коштів було витрачено на розробку цього “унікального” символу.
Розділ 15
РОСІЙСЬКА ЗБРОЯ
Символ російської зброї
Цар-пушку вважають однією з найвизначніших пам’яток московського Кремля. Майже всі іноземні туристи, відвідуючи Москву, оглядають цей помпезний пам’ятник російської артилерії.
1586 року до Москви надійшла тривожна звістка: на місто суне кримський хан зі своєю ордою. У зв’язку з цим російський майстер ливарної справи, московит Андрій Чохов, відлив величезну за розмірами гармату, що стріляла кам’яною картеччю і була призначена для захисту Кремля. Вона у довжину мала 5,34 м, її калібр — 890 мм.
Спочатку гармату встановили на височині для захисту моста через Москву-ріку і оборони Спаських воріт.
Однак хан не дійшов до Москви, тому містяни так і не побачили, як б’є це артилерійське знаряддя, назване за свої розміри цар-пушкою. У XVIII столітті гармату перемістили до Кремля, і відтоді вона не залишала його межі. Для переміщення гармати використовували 200 коней.
Нині цар-пушка розташована на лафеті з чавуну, який виконує декоративну функцію. Поруч лежать декоративні ядра з чавуну (хоча, як було зазначено, гармата призначалася для стрільби кам’яною картеччю). Лафет і декоративні ядра для гармати, прикрашені литими орнаментами, виготовили 1835 року на пєтєрбурзькому заводі.
Саму гармату відливали з бронзи. Гармата прикрашена поясами рельєфів. Праворуч дульної частини зображений цар Фьодор Іванович на коні. На голові у нього корона, а в руках він тримає скіпетр. Поруч із зображенням написано: “Божиею милостию царь и великий князь Фёдор Иванович государь и самодержец всея великая Россия”. Вважається, що свою назву гармата могла отримати саме завдяки цьому зображенню царя.
Крім назви “цар-пушка”, можна зустріти іншу назву — “дробовик російський”. Така назва пов’язана з тим, що гармату відливали спеціально для стрільби “дробом”, тобто картеччю. За сучасною класифікацією цар-пушка є мортирою. Однак у XVII–XVIII століттях її називали гарматою, або бомбардою. Це доволі потужне артилерійське знаряддя епохи Середньовіччя.
Однак, якщо уважно поглянути на нього і на розташовані поруч ядра, закрадається сумнів, а чи можна було стріляти з такої зброї. На думку деяких фахівців, ця величезна гармата ніколи не стріляла. А виготовлена вона була виключно для того, щоб лише налякати чужоземців, зокрема кримського хана.
Так що ж це за зброя, виставлена на огляд: бутафорія чи ні?
Як уже зазначалося, чотири чавунних ядра, складені пірамідою біля підніжжя гармати, виконують суто декоративну функцію — всередині вони порожні. Однак маса одного такого справжнього ядра становила б 1970 кг, у той час як вага кам’яної картечі (невеликих кам’яних ядер) становила близько 800 кг. Стріляти з такого лафета, використовуючи чавунні ядра, було неможливо фізично, оскільки гармату, найімовірніше, просто розірвало б. Крім того, ні про які випробування цар-пушки або бої за її участю документи не збереглися. Тому нині навколо призначення цього артилерійського знаряддя виникає чимало суперечностей.