В ніч з 2 на 3 квітня 1944 року від рук УПА загинуло близько 20 осіб.
Під час нападу в Стефана Мармаша врятувалися дві польські родини. Він і його мати Анастасія надали значну допомогу при перевезенні останків до Великих Мостів. У 1944 році Стефан Мармаш був викрадений УПА і вбитий за допомогу, надану полякам.
Джерело: A. Gołąb, Powiat Żółkiew..., с. 33; C. Filipowski, „Moja ty biedna sierotko”, [у:] L. Kulińska, Dzieci Kresów II, Kraków 2006, с. 99.
Жовтанці, ґміна Велике Колодно – село, яке налічувало 4800 мешканців, переважно українців; мешкало тут також понад 500 поляків та близько 350 євреїв.
У березні 1944 року члени УПА вбили декілька поляків.
«Через якийсь час, – згадує Броніслава Ящишин, – тато з родичами на двох підводах поїхали до Жовтанців за картоплею з ям та кількома мішками пшениці. На зворотній дорозі до них приєднався українець Дмитро Жилинський з нашого села. Він моєму батькові показав скорочену гвинтівку без дула, так званий обріз, та сказав йому: „Я маю наказ вбити тебе, але сумління мені не дозволяє, більше сюди не приїжджай”.
На жаль, батько не послухав, не піддався також проханням моєї мами та поїхав на жнива. Додому він вже ніколи не повернувся. Був вбитий двома бандерівцями в лісі, а його останки вкинули в якусь яму. Про це нам говорила одна українка, синів і тестів якої також повбивали бандерівці. В ямі, куди вкинули тіло мого батька, лежали останки інших убитих, у цьому числі також українців, які засуджували злочини УПА».
Джерело: B. Jaszczyszyn, Byłam świadkiem, „Na Rubieży” 1999, № 36, с. 35.
ЛЬВІВСЬКИЙ ПОВІТ
Миклашів, ґміна Верхня Білка – польсько-українське село, яке налічувало близько 600 мешканців.
На початку червня 1944 року, повертаючись зі Львова, був атакований і обстріляний з вогнепальної зброї Юзеф Войдила. Як згадує його брат, Ян Войдила, нападаючі, «будучи переконаними, що жертва вже не живе, залишили його на дорозі. На місце злочину повернулися його дружина з матір’ю Юзефа – Марією Войдилою. Потерпілий був тільки поранений і притомний. Вони вдвох довели його до найближчої хати українця на прізвище Іван Пугач, який своїм возом відвіз пораненого додому, за що пізніше ті нападаючі дуже його побили. [...] На другий день керівництво АК з Білки Шляхетської прислало вози і відповідно озброєний конвой для евакуації пораненого та поляків, які знаходилися під загрозою. [...] На жаль, поранений отримав запалення легенів і помер 7 червня 1944 року».
Джерело: Свідчення Яна Войдили, „Na Rubieży” 2000, № 43, с. 14 і 18.
Милошовичі, ґміна Острів – польсько-українське село.
У Милошовичах, українець Михайло Жминка врятував свого сусіда Казимира Єднороґа та його родину, інформуючи нападаючих, що поляки вже втекли.
Джерело: B. Bednarski, Akcja SS „Galizien” w Siemianówce dnia 26 lipca 1944 roku, „Na Rubieży” 2003, № 66, с. 41.
Пустомити, ґміна Наварія – село зі значною перевагою польського населення над українським, яке налічувало 1400 мешканців.
На пограниччі Семенівки і Пустомитів члени УПА вночі з 20 на 21 травня 1944 року винищили родину Сурм’яків. Під час поховання жертв на кладовищі в Пустомитах засудив злочинців греко-католицький священик. Убивці прийшли до церкви в Лишнівці, щоб отримати благословення. Місцевий греко-католицький священик відмовив їм у цьому. «Він упав перед ними на коліна, – розповідає Болеслав Беднарський, – кажучи, щоб подальше вбивання в Пустомитах почати з нього. Така постава священика остудила вбивчий запал нападаючих та, напевно, врятувала чергових, потенційних жертв».
Джерело: B. Bednarski, Akcja SS „Galizien” w Siemianówce...
Раковець, ґміна Красів – польсько-українське село, яке налічувало понад 600 мешканців.
«26 березня 1944 року, – пише Болеслав Беднарський, – у селі Раковець, під час проповіді священика Блажея Юраша, до костелу ввірвались озброєні чоловіки, переодягнені в німецькі мундири. Вони тероризували зібраних, вигнали їх зі святині, поставили по троє, разом зі священиком, 96 осіб, у тому числі 9 чоловіків. Нападаючих було 36 на конях, вони оточили своїх жертв і спрямували на дорогу, що вела до лісу. Під час спроби втечі загинули: Гелена і Марія Чубаті з дитиною, Янисів з Новосілки, були поранені Марися, служниця Хоркавого, та Ян Олещук, який через два дні помер.