Джерело: G. Łomecka z d. Kasperska, Byłam świadkiem, „Na Rubieży” 2004, № 74, с. 31.
Стара Сіль, ґміна Стара Сіль – село, яке налічувало понад 1100 мешканців, населене в більшості поляками; проживали тут також українці і євреї.
У ніч з 29 на 30 травня 1944 року були вбиті українець Лиськевич разом з дружиною-полькою за те, що допомагали полякам.
Джерело: H. Komański, Powiat Sambor, „Na Rubieży” 2004, nr 74, s. 35.
Стрільбичі, ґміна Старий Самбір – село, яке налічувало понад 1900 мешканців, у більшості українців; поляки та євреї становили по 10 відсотків населення.
Барбара Радинська описує, як у зв’язку з наростаючою з середини 1943 року загрозою з боку бандерівців, її мати звернулася за порадою до знайомого українця із Самбора: «Виявилося, що він був кимось важливим в УПА. Звався Волинець. Він прийняв маму і порадив протягом одного тижня виїхати в інше місце. Сказав, що він не зможе довше охороняти наше життя. Після цієї розмови [...] ми виїхали до батька у місцевість Ванькова біля Вільшаниці Ліського повіту».
Джерело: B. Radyńska, Byłam świadkiem, „Na Rubieży” 1999, № 37, с. 52.
СОКАЛЬСЬКИЙ ПОВІТ
Жужіль, ґміна Белз – село, яке налічувало близько 1500 мешканців, у більшості українців.
З березня 1944 року, коли члени УПА, які прибули з Волині, атакували сусідні місцевості, в тому числі Белз і Острів, частина польського населення почала покидати село, втікаючи на захід. Місцева українська самооборона, на чолі зі священиком Жуком, вирішили охороняти польські й змішані, польсько-українські родини, які вирішили залишитися в селі. Завдяки цьому жужельські поляки пережили війну.
Джерело: Спогад Петра Школи, [у:] 1947. Пропам’ятна Книга. Зібрав та до друку зладив Б. Гук, Варшава 1997, с. 212–213.
Острів, ґміна Кристинопіль (зараз Червоноград) – село зі значною перевагою польського населення над українським, яке налічувало понад 2000 мешканців.
Ружа Журовська, українка, заміжня за поляком, пережила підпал бандерівцями рідної хати. Її чоловік з дітьми заховалися в костелі. «Я з криївки дивилася, як горіла моя хата, і я бачила, як сусід-українець поливав водою вхід до підвалу. Він був переконаний, що ми сюди сховалися. Таким чином він хотів нас врятувати».
Джерело: R. Żurowska, Byłam świadkiem, „Na Rubieży” 1997, № 22, с. 31.
Поториця, ґміна Кристинопіль – село, яке налічувало близько 1500 мешканців, у більшості українців; проживало тут також близько 100 поляків та нечисленні євреї.
У березні 1944 року УПА вбила українця Тимошука за відмову брати участь у вбиванні поляків.
Джерело: H. Komański, Powiat Sokal, „Na Rubieży” 2001, № 55, с. 38.
ТУРКІВСЬКИЙ ПОВІТ
Гірські Сокільники, ґміна Тарнава Нижня – село зі значною перевагою українського населення над польським, яке налічувало близько 1700 мешканців.
Влітку 1944 року від рук УПА загинуло близько 30 поляків, які заховалися в будинку лісничого. За свідченням Альфреда Штайнгардта, один з українців польських мешканців попереджав про напади.
Джерело: A. Steinhardt, Byłem świadkiem, „Na Rubieży” 1999, № 38, с. 31.
Лімна, ґміна Лімна – село зі значною перевагою українського населення над польським, яке налічувало понад 600 мешканців.
15 вересня 1943 року члени УПА здійснили грабіжницький напад на опікунський заклад під патронатом сестер-францисканок з Варшави: «Вони зі складу забрали все, що вдалося забрати, – згадує сестра Соломія Ридзик. – Серед бандитів був українець, який попередив про повторний напад. Він просив не виявляти його прізвища. Однак сестра настоятелька повідомила про подію Варшаву, а звідти надійшло рішення негайно покинути Лімну». Заклад разом з дітьми було перенесено до Варшави.