Джерело: A. Róż z d. Masłowska, Byłam świadkiem, „Na Rubieży” 2000, № 46, с. 27.
Негівці, ґміна Томашівці – село зі значною перевагою українського населення над польським, яке налічувало понад 1800 мешканців.
«Вже з початку 1944 року, – згадує Адам Рутина, – ночами палали польські обійстя і розмножувалися напади банд так званої УПА. Одного вечора до нашої хати прийшов знайомий українець, Петро Насада, який порадив батькові виїхати з села до Калуша, тому що йому загрожує небезпека. Його зять на прізвище Каблачек був в УПА і звідси Петро Насада орієнтувався в найближчих планах, які стосувалися поляків. У той час у нас не було власного коня. Таку підводу нам позичив знайомий сусід-українець, ми забрали частину майна і виїхали до Калуша, де ми зайняли один з вільних колишніх будинків євреїв».
Джерело: A. Rutyna, Byłem świadkiem, „Na Rubieży” 2000, № 46, с. 28.
Підмихайля, ґміна Підмихайля – село зі значною перевагою українського населення над польським, яке налічувало близько 2900 мешканців.
Вночі з 6 на 7 січня 1944 року члени УПА напали, між іншим, на римо-католицьку садибу священика. Священик Михайло Семпович «в останню мить зміг, – як подає Михайло Старчевський, – вискочити крізь вікно в білизні і босоніж, кухарка Марися Ватрас викинула за ним піжаму, яка зависла на кущі троянди. Нападаючі спрямували вогонь з гвинтівок у напрямку піжами. Це священикові дозволило відвернути увагу від себе і дістатися до обійстя Григора Гриніва (старорусина), в якого він знайшов допомогу та криївку. Ввечері у сільському одязі він подався до Калуша, де знайшов притулок у римо-католицькій садибі священика».
У наступних місяцях від рук УПА загинуло понад 60 осіб, у тому українець Стефан Яців (з дружиною, дочкою і сином), якого було покарано за надавання допомоги полякам.
Джерело: M. Starczewski, Byłem świadkiem, „Na Rubieży” 1998, № 29, с. 18–20.
КОЛОМИЙСЬКИЙ ПОВІТ
Дебеславці, ґміна Матеївці – село зі значною перевагою українського населення над польським, яке налічувало близько 2000 мешканців.
У лютому 1944 року, перед існуючою загрозою з боку бандерівців та в результаті доброзичливих попереджень сусідів-українців про можливість нападу, більшість поляків залишила рідні обійстя, переховуючись в Коломиї. Серед них була, між іншим, родина Збігнева Берлінґа.
Джерело: H. Komański, Powiat Kołomyja, „Na Rubieży” 1999, № 33–34, с. 23.
КОСІВСЬКИЙ ПОВІТ
Кобаки, ґміна Рожнів – польсько-українське село.
Від березня 1944 року в селі доходило до нападів УПА на поляків. Ванда Яскуловська згадує, як разом з родиною, заради безпеки, приховувалися, ночуючи поза домом. «Погода дуже погіршилася. Не можна було далі спати в полі. Отже, моя мама попросила сусідку, дуже добру українку, Ілону Романюк, щоб прийняла до себе на ніч дітей. Вона не відмовила, прийняла нас. Батьки, натомість, пішли до іншого українця, старого дідуся Михайла Сороханюка. Він їм наказав роздягтися і входити на піч. Сам з дружиною сіли біля вікна і спостерігали. [...] Постукали й крикнули, що це бандерівці і їм негайно треба відкрити. [...] запитали: „А поляків у вас немає?”. Дідусь відповів, що в нього нікого нема. Бандерівці пішли. Моя мама так тряслася зі страху, що не могла вимовити слова. Дивом залишилися живими. [...] Ілона надалі нам не відмовляла у допомозі. Приймала нас часто, всупереч тому, що знала, якщо бандерівці знайдуть в неї польських дітей, то і її разом з нами вб’ють». Восени 1944 року, коли від рук членів УПА гинули мешканці сусідніх сіл Рибне і Новоселиця, родина авторки знову мусила приховуватися – аж до виїзду до Польщі.
Джерело: AW, II/157, Свідчення Ванди Яскуловської, арк. 3–4.
Косів (Гуцульський) – повітове місто, яке налічувало понад 7000 мешканців, до війни в половині населене євреями; українці становили 40 відсотків, а поляки і вірмени – 10 відсотків населення.