… Оце й уся конкретика. Більшість повідомлень про Батька Мороза походило, однак, із чуток, леґенд і розповідей мартинівців; і ці чутки ширилися спершу між сектантами, а потім — між робітниками-зимовиками, й урешті їх можна було почути по шинках, притулках і біля вогнищ у тайзі, разом із іншими сибірськими казками. Що він увійшов і вийшов з бурульника. Що «об’їздив лютих». Що «говорить усіма мовами морозу». Що харчується снігом і бурульками. Що ґляції його усиновили. Що він перший апостол Антихриста Криги. Що отримав у нагороду «життя вічне в кризі», оскільки «те, що в тунґетитову мерзлоту раз занурилося, ніколи не умре й не зогниє». Кружляли десятки казок — оповіді, розказані знайомим знайомих знайомого — про заблукалих мисливців і сорок, яким Батько Мороз урятував життя в обмін на те, що вони склали якусь не надто зрозумілу «присягу Кризі». Дехто із зимовиків клявся, що власне від Батюшки Мороза отримали дар виняткової стійкости до холоду. Що стосується звинувачень, на підставі яких було видано ордер на арешт Філіпа Ґерославського, то вони походили ще з 1918 року, коли батько після помилування і справді зв’язався з якимись мартинівськими рухами, щоправда, — тоді леґальними; жив іще в ті часи сам Мартин, буцімто він і зустрічався з батьком. Його пов’язували з кількома крижаними убивствами й двома масовими самозамороженнями влітку 1919 року. Бракувало прямих доказів (усі потенційні свідки увійшли в Кригу), проте були переконливі непрямі свідчення, у тому числі зізнання жандарма, який розмовляв із батьком в одному з отих сіл за два дні перед самозамороженням; додано було також копію заяви зимовика чеського походження, який стверджував, що Філіп Ґерославський зізнався йому, що повів людей на обидва ті замороження, і навіть хвалився цим, як «заслугою перед лютими». Й насамкінець, о жах, було підшито зізнання бурятського шамана, якогось Юріґу Кута. Він урочисто заявив, що бачив ці акти добровільних і невільних заморожень очима своєї душі, яка мандрувала тоді Шляхами Мамутів, і там узріла людей, котрі сходили в Підземний Світ, і яких підганяв чоловік, що виглядав точнісінько так, як показаний йому на фото європеєць. Боже мій, яке невігластво!
… Число 4. Швидко полічилося відстані на «Карте Льда» й час спостережень, ділячи вёрсты на дні й години. Місця четвертої і п’ятої зустрічі були віддалені одне від одного на понад 700 вёрст; батько подолав їх за 80 днів. Це давало мінімальну швидкість у 390 метрів на годину, що в кілька разів вище, ніж швидкість лютих, підрахована для Шляхів Мамутів, а що вже казати про пересування поверхнею ґрунту. Й що це доводило? Що батько не є лютим?.. Ха!
Стоячи обличчям до білобарвного краєвиду за вікном, закурилося цигарку. На що сподівався блондин-чорнозуб, передаючи всі ці документи? Навіть якщо вирахується час і місце для зустрічі з батьком, то однак його ж не зрадиться зі щирої вдячности жодному чиновнику. Ба, а чи тут узагалі є матеріал для розрахунків? Чи можна розрахувати поведінку людини, й завдяки цим підрахункам передбачити її пересування, немов ідеться про заведений механізм? У кращому разі можна говорити про ймовірність: якщо його чотири рази бачили на берегах Підкам’яної Тунґуски, то слід туди їхати й чекати його появи.
Але з іншого боку — погляньмо бодай на мапу пересування пана Войслава Веліцького (якби хтось уклав її із подібних уламків знань). Дім, робота, робота, робота, дім, і знову; й так воно є певно з кожною людиною. Ми творимо схеми, життя замерзає у реґулярному, наче зірка паморозі, візерунку, і хто ж може щиро сказати про себе, що він н е п е р е д б а ч у в а н и й?