— А щоб ви знали! Рай! Там один молотковий іншому молотковому не муситиме насилу чоботи ґлянцувати й не буде кожен собачий хвіст у хутрі за сто рублів ставити майстра струнко, бо, бач, може ласкаво йому ламаний гріш з гнилосердя свого лисопанського кинути! Вот і рація однокопильних! Бо як ні, то завжди, майстре-клейстере, знайдеш когось іншого, із кращого копила набитого, щоб йому в пояс кланявся і клепало перед ним лизав!
Майстер вхопився за голову.
— То це така твоя скабка дурносрака! То це таке тебе гризе в душі, кишкою підшитій, що є на землі вищі люди, що дивитися угору на них треба. В тому й цвях революції: молотком їх у ґрунт затовкти, щоб більше понад тебе не стирчали! З того революція ваша — із сорому! Із амбіцій перешумованих, у трутизну душ обернених! Аніж самому в пани піти й над народом стати, то все засрати, як у твоїй дірі!
— Жах, жах, жах! — закричав молодець і підкинув туфлею аж під закопчену стелю. — У пани піти! А яка різниця, хто над ким із рублів скрученим батогом стоїть, поки є ті, що стоять, і ті, що клячать?! Але щоб узагалі ті амбіції можна було здійснити!.. Та ж для того й ліворуцію треба, що хоч би й мільйон чобіт пошив, і так із цієї темної нори не вылезеш, і хоч би й мільярд чобіт пошив, у ніякі салони тебе за це не впустять. Праворуція тримає владу! Чоботарем народився, чоботарем помреш. Замерзло!
— Вибачте, — втрутилося, — чи могли б ви бодай сказати, чоловіче добрий, де ту вдову Вуцби знайти?
— На станції Ольхон у заїзді єврейському готує, — кинув майстер й одразу ж повернувся до підмайстра. — Мільйон чобіт! І ви би-сьте хотіли на такі салони амбіціювати, де за пошиття чобіт пускають? Ну то маєте! — Він копнув одне, друге, третє дрантя. — Вуаля! Зараз тут собі салони шевські пороблю! Повій чоботярських наведу, горілкою чоботярською поллю, шевський рай однокопильний накажу. Ото буде рівно, брудно й гівняно!
Вийшлося поквапом на вулицю, ковзаючись на східцях: відгомону шевських пристрастей вже не було чутно за межами підвалу. Втягнулося у легені чисте, морозне повітря. Ще трохи приголомшено обмінялося поглядами з Чинґізом.
— Що з ними?
Він знизав плечима.
— Це сяйва.
Поїхалося до Тесли, до Фізичної обсерваторії Імператорської Академії Наук.
Важка хмара тьмітла вкривала півкварталу — отьмітлені будинки, отьмітлена крига й сніг, отьмітлена вулиця і нечисленні перехожі на ній, у веселковобарвних окулярах і з янгольськими світінями позаду; принишклі в одних й інших воротах жандарми теж отьмітлені. Заїхалося перед головний вхід, відкинувши довгий блиск від саней, із боків до середини обрізаний дальшими пучками тьмітла. То були не тьмічки й не чорні смолоскипи, навколо Обсерваторії мусили розпалити справжні вогнища й рефлектори тьмітла.
Охоронець був, певно, поінструктований, бо пропустив господинa Ґерославського без нарікань. Чинґіз Щекєльніков залишився у монументальних сінях, під глобусом і літніми фресками; скрутивши собі цигарку, він позирав то на швайцара, то на охоронців, то на сонячні краєвиди, розтягнуті на світлому вапні.
Доктор Тесла зайняв для себе частину складів Обсерваторії (обладнаних власне під лабораторії) і підвал північного крила будівлі.
— Річ у тім, що підвалів вони тут насправді не мають, — казав він, хутко крокуючи бічним коридором, запнутий по шию у робочу шинелю; звук важкого термометричного кия, яким серб ударяв у підлогу що другий крок, відлунював під високим склепінням. — Усю цю Обсерваторію збудували чи перебудували заледве кілька років тому: усе поставили на мерзлоті, на крижлізному скелеті, не копаючи глибоких фундаментів. Там натомість залишилися муровані підвали від попередньої забудови, спалені до тла.
Він штовхнув двері. На стільці в кутку передсінка куняв вусатий козак із шаблею і наґаном. Тесла приязно йому кивнув і відчинив інші двері. Кам’яні сходи провадили в чорнильну пітьму.
— Bloody hell, знову струм здох. Тут не можна покладатися на електрику, це найбільший клопіт.
— Ви думаєте, що це через Сяйво?
— Раніше теж щоразу щось псувалося. Уважайте на голову, тут усе будували для ліліпутів.
Запаливши від козакової лампи іншу гасову лампу, він пішов униз.
— Псується їм від самого початку, тобто від тисяча дев’ятсот десятого. Одразу ж після приїзду я зазирнув на тутешню електрівню. Ужитковий радіус дії передачі змінного струму в них іноді буває не набагато більший, ніж радіус дії сталого струму. Чорний розпач, друже мій. Якщо немає інших, то вже цієї причини достатньо для розправи з Кригою.