20 жовтня 1917 р. було порушено клопотання про українізацію 3-го авіапарку. Українське військове керівництво запропонувало обміняти бажаючих виїхати в Росію на 130 українців з Гатчинської авіашколи та 40 — з дислокованого в Твері 7-го авіапарку. Однак реалізувати ці наміри спочатку не вдалось, і в 3-му авіапарку лишилась значна частка пробільшовицьки настроєних росіян. В ніч з 29 на 30 листопада на територію авіапарку були введені українські війська і призначений новий командир — підпоручик Мефедовський. Авіапарк увійшов в підпорядкування Управління Повітряного Флоту УНР. Для підготовки кадрів ЗО грудня 1917 р. було прийнято рішення про створення авіашколи на базі 3-го авіапарку на аеродромі Пост-Волинський під Києвом. Відповідальним за це був призначений військовий льотчик-інструктор хорунжий Компанієць. 7 січня 1918 р. управління української авіації звернулось до голови будівельної комісії 2-ї Київської (Миколаївської) військової школи з проханням виділити один корпус для розміщення персоналу школи, слухачів та навчальних класів, але, вочевидь, реально українська авіашкола в Києві так і не була утворена. Велась підготовка і до взяття під український контроль авіашкіл в Криму. Про це можна судити з листа Баранова до політичного відділу Генерального секретаріату військових справ від 24 грудня 1917 р., в якому він просить «…дати козакові Євпаторійської школи летунів-дозорців Пашутинському всі накази з приводу українізації війська і забезпечити його літературою з цього питання». Ще раніше, 22 листопада 1917 р., наказом по військовому секретарству УНР ч. 17 було оголошено про українізацію Одеської авіашколи. Цим же наказом передбачалось формування на базі школи двох бойових авіазагонів, однак, ймовірно, ці підрозділи так і не були сформовані. Слід відзначити, що 31 грудня наказом по Одеському військовому округу був затверджений склад дорадчого органу при окружному інспекторові військово-повітряного флоту — Одеської авіаційної ради, до складу якої були обрані Павловський, Сотенко, Писаренко, Александрович і (кандидатом) Чернета. Аьотчик 1-го Одеського авіазагону Іванівський був призначений делегатом зв’язку Одеської авіаційної ради при військовому комісарові округу.
Наступ більшовицьких частин в січні-лютому 1918 р. показав, наскільки слабкою була армія УНР. Аише окремі її полки вчинили опір загарбникам, решту ж частин, розкладених більшовицькою агітацією і дезорієнтованих непродуманою військовою політикою керівництва УНР, залишились нейтральними, або навіть підтримали більшовиків. Досить пасивною виявилась і українська військова авіація, яка, фактично, ще не вийшла із стадії формування, а більшість її підрозділів не досягли оперативної готовності. Двічі українські військові літаки літали на розвідку ворожих позицій. Взяли вони участь і в боях за Київ. Тут найактивніше діяв авіазагін під командуванням полковника Нечитайла, який нараховував 12 літаків і близько 120 чоловік особового складу. За свідченням командира полку Червоного козацтва В. Примакова, українська авіація під час боїв за Київ щоденно бомбардувала артилерію Муравйова, що з лівого берега Дніпра обстрілювала місто, і станцію Дарниця, де стояли більшовицькі панцирні потяги. Однак 25 січня ця бойова робота припинилась — полк Примакова захопив аеродром Пост-Волинський, де базувався український авіазагін. Полковник Нечитайло і ряд інших льотчиків потрапили до полону, а літаки були виведені з ладу — бійці Примакова порозколювали шашками пропелери і розбили молотами мотори. За цей «подвиг» червоним козакам було оголошено подяку в наказі по армії.