Выбрать главу

Як характерні приклади електронних доказів можна навести існуючу в комп’ютерних системах інформацію про робочі контакти, листування, укладені контракти та угоди, бухгалтерські баланси та звіти, платіжні перекази і виплати тощо.

Не можна дозволяти стороннім особам і непідготовленому персоналу вмикати та користуватися вилученим обладнанням. Якщо це можливо, всі дослідження необхідно здійснювати за участю фахівців спеціальних підрозділів або в судових лабораторіях. Це гарантує від випадкових помилок та зберігає цілісність вилученої доказової інформації. Всі операції, які здійснюються з системою, необхідно ретельно фіксуватися.

Зберігання вилученої комп’ютерної інформації. Перевозити і зберігати комп’ютерну техніку потрібно в умовах, що виключають її пошкодження, в тому числі в результаті дії металодетекторів, що використовуються для перевірки багажу в аеропортах. При перевезенні і складуванні комп’ютерів неприпустимо ставити їх один на одного, розміщувати на них будь-які інші предмети.

Обладнання та магнітні носії інформації повинні зберігатися у сухому приміщенні (вологість 50-70 %), без пилу та магнітних полів, при температурі 15-20 °С. Багато комп’ютерів працюють від батарейок та акумуляторів. Перед зберіганням слід переконатися, що вони придатні для подальшої роботи, або їх слід замінити. В окремих типах техніки відсутність живлення може призвести до втрати записаної інформації. Слід перевірити, що в приміщенні немає гризунів (мишей і пацюків), які часто є причиною несправності апаратури.

Список використаної та рекомендованої літератури

1. Біленчук П. Д., Зубань М. А. Комп’ютерні злочини. — К., 1994. — 72 с.

2. Біленчук П. Д., Котляревський О. І. Портрет комп’ютерного злочинця. — К., 1997. — 48 с.

3. Волобуєв В. О. Проблеми розслідування “комп’ютерних” злочинів // Вісн. Нац. ун-ту внутр. справ України. — 1996. — № 1. — С. 63-70.

4. Голубєв В. О. Комп’ютерні злочини в банківській діяльності. — Запоріжжя: ВЦ “Павел”, 1997. — 118 с.

5. Голубєв В. О., Гавловський В. О., Цимбалюк В. С. Проблеми боротьби зі злочинами у сфері використання комп’ютерних технологій. — Запоріжжя: ГУ “ЗІДМУ”, 2002. — 292 с.

6. Гончаренко В. И. Использование данных естественных и технических наук в уголовном судопроизводстве. — К.: Выща шк., 1980. — 157 с.

7. Гончаренко В. І. Науково-технічні засоби у роботі слідчого. — К.: Вид-во КДУ, 1972. — 208 с.

8. Криміналістика: Підручник / П. Д. Біленчук, В. В. Головач, М. В. Салтевський та ін. — К.: Право, 1997. — 254 с.

9. Криміналістика: Підручник / За ред. П. Д. Біленчука. — К.: Атіка, 1998. — 418 с.

10. Криміналістика: Підручник / За ред. П. Д. Біленчука. — К.: Атіка, 2001. — 544 с.

11. Комп’ютерна злочинність / П. Д. Біленчук, Б. В. Романюк, В. С. Цимбалюк та ін. — К.: Атіка, 2002. — 240 с.

Розділ 9

Основи методики розслідування злочинів, пов’язаних з легалізацією доходів, отриманих злочинним шляхом[46]

9.1. Протидія легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом: міжнародно-правовий аспект

9.1.1. Легалізація (відмивання) доходів, отриманих злочинним шляхом: міжнародний досвід

Світове співтовариство сьогодні на офіційному рівні визнало той факт, що однією з найбільших загроз національній безпеці країни є використання на її території банківського сектора та інших фінансових установ для вчинення масштабних фінансових злочинів, приховування і відмивання доходів, отриманих злочинним шляхом. Кримінальні кола ефективно використовують у своїх цілях традиційну закритість банківської інформації від контролю з боку органів державної влади та прагнення фінансових інститутів будь-що залучити клієнтів.

Як свідчить міжнародний досвід, легалізація (відмивання) доходів, отриманих злочинним шляхом, відбувається не лише через банківський сектор країни, а також з використанням страхових фірм, інвестиційних, пенсійних, благодійних фондів, бірж, дилерських і брокерських фірм, нотаріусів, торговців антикваріатом і предметами розкоші, ігрових закладів, ломбардів та інших установ, які здійснюють фінансові операції.

Проведений аналіз міжнародної і вітчизняної практики з легалізації (відмивання) доходів, отриманих злочинним шляхом, дає змогу виокремити такі моделі легалізації: двофазова, трифазова, чотирифазова і чотирисекторна.

вернуться

46

Розділ написаний спільно з О. Поповим, О. Гаврильковим.