• про будь-яке рішення відповідального працівника стосовно операції (угоди) робиться відповідний запис у повідомленні.
Рішення про надання уповноваженим органам інформації про великі і/або сумнівні операції та про осіб, які їх здійснили, приймається керівником банку на підставі повідомлення з позначкою відповідального працівника.
Керівник банку приймає рішення про надання інформації протягом двох робочих днів з часу здійснення великої операції або віднесення відповідальним працівником операції до категорії сумнівної.
Банки повинні надавати інформацію на адресу відповідних органів, що зазначені в Законі України “Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю”, а саме:
• управлінь по боротьбі з організованою злочинністю ГУ УМВС України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі;
• відділів по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю органів Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
Інформацію необхідно надавати зазначеним органам за місцезнаходженням банку на паперових носіях способами, які забезпечуватимуть їх гарантовану доставку і конфіденційність, наприклад, передаючи запечатаний пакет з інформацією підприємству зв’язку чи іншому спеціалізованому підприємству для відсилання засобами спецзв’язку (кур’єрською, фельд’єгерською поштою тощо) згідно з Правилами приймання, оброблення та доставки кореспонденції банківських установ спецзв’язком Державного комітету зв’язку та інформатизації України, або доставляючи пакет за допомогою представника банку чи передаючи його підприємству зв’язку для відсилання рекомендованим чи цінним листом відповідно до Правил користування послугами поштового зв’язку України.
1. Біленчук П. Д., Біленчук Д. П., Залетов О. М., Клименко Н. І. Страхове право України: Підручник. — К., 1999. — 368 с.
2. Біленчук П. Д., Диннік О. Г., Лютий І. О., Скороход О. В. Банківське право: українське та європейське. — К., 1999. — 400 с.
3. Біленчук П. Д., Задояний М. Т., Форостовець В. А. Місцеві податки і збори: правове регулювання. — К.: 1999. — 120 с.
4. Боротьба з відмиванням коштів: правовий, організаційний та практичний аспекти / С. Г. Гуржій, О. Л. Копиленко, Я. В. Янушевич та ін. — К.: Парлам. вид-во, 2005. — 216 с.
5. Матусовский Г. А. Экономические преступления: криминалистический анализ. — Харьков: Консул, 1999.
6. Протидія економічній злочинності / П. І. Орлов, А. Ф. Волобуєв, І. М. Осика, Р. Л. Степанюк, І. М. Зарецька, Едвард Картер, Ричард Ворнер. — Х.: Нац. ун-т внутр. справ України, 2004. — 568 с.
7. Шепітько В. Ю. Злочини в сфері економіки: сучасні проблеми криміналістичної науки // Вісн. Акад. правових наук України. — Х.: Консул, 1999.
8. Янушевич Я. В., Фещенко О. Ю, Попов О. І., Сапунова Г. А. Типології легалізації злочинних коштів в Україні у 2004-2005 роках. — К.: Міжнар. орг. “Бізон”, 2006. — 64 с.
Розділ 10
Особливості розслідування злочинів, пов’язаних з порушенням правил поводження з радіоактивними матеріалами: проблеми і перспективи[47]
Утвердження і розвиток суверенної Української держави неможливі без розробки та здійснення багатопланової, цілеспрямованої системи захисту її національних інтересів. Протягом тривалого часу Україна мала статус ядерної держави. Навіть після добровільної відмови від ядерної зброї на її території залишилося багато ядерних об’єктів. Також Україна як науково розвинена країна використовує у різних сферах своєї діяльності радіоактивні матеріали. При цьому дуже важливим завданням є забезпечення відповідного рівня ядерної та радіаційної безпеки. Ця проблема останнім часом постає в новому ракурсі. Якщо раніше ядерна та радіаційна безпека передбачала забезпечення безпеки нормального функціонування ядерних об’єктів та усунення наслідків катастрофи на Чорнобильській АЕС, то в сучасних умовах це потребує недопущення потрапляння радіоактивних матеріалів в руки сторонніх осіб, особливо в руки організованих злочинних угруповань і терористів.
Як показує сучасний стан боротьби зі злочинами, пов’язаними з порушенням правил поводження з радіоактивними матеріалами, система правоохоронних органів України виявилася абсолютно не готовою до нового виду злочинної діяльності. Це підтверджується відсутністю відповідної правової регламентації дій правоохоронних органів у разі отримання інформації про виявлення радіоактивних матеріалів, а також елементарних засобів захисту від негативного впливу дії джерел іонізуючого випромінювання.