Очевидно, що ймовірність неконтрольованого поширення зазначених матеріалів становить загрозу виникнення надзвичайних ситуацій навіть там, де ще зовсім недавно це було практично неможливо. Як наслідок, досить вірогідною стає загроза радіаційного тероризму, спричинена можливістю незаконного заволодіння і застосування ядерних матеріалів, відходів ядерного виробництва та ізотопної продукції.
Причинами радіаційного тероризму можуть бути воєнні конфлікти, конкурентна політична, комерційно-фінансова боротьба, міжнаціональні конфлікти, кланові, родинні та сімейні чвари. Об’єктами, на які можуть впливати терористи, можуть бути не тільки радіаційно небезпечні, а й радіаційно чутливі підприємства (наприклад, підприємства з виробництва сільськогосподарської та харчової продукції, напоїв, ліків тощо).
Крім цього, місцем здійснення терактів можуть стати території та об’єкти масового скупчення людей: населені пункти чи їх частини, аеровокзали, морські та річкові порти, залізничні та автовокзали, митні пости і пропускні пункти, метро, стадіони, концертні зали, банки, торговельні комплекси, універмаги, магазини, адміністративні та житлові будівлі, різні наукові, промислові, сільськогосподарські та медичні установи, лікарні, а також водо- та повітрозабірні станції.
Географічне розташування, ядерний комплекс і відсутність достатнього контролю за радіоактивними матеріалами роблять Україну однією з найпривабливіших для терористів та інших організованих злочинних угруповань країн з точки зору заволодіння та транзиту радіоактивних матеріалів. З огляду на велику кількість у країні ядерних матеріалів, приладів, які містять такі матеріали, на відсутність належного обліку й контролю за їх використанням, оборотом, зберіганням тощо зростає потенційна небезпека їх явного чи таємного вилучення в злочинних цілях.
Перш ніж розглянути суть цього виду злочинної діяльності, необхідно визначити, в чому полягає небезпека радіоактивних матеріалів. Так, потрапляння джерел іонізуючого випромінювання в сферу життєдіяльності людини таїть у собі серйозну небезпеку її здоров’ю. Причина підвищеної небезпеки полягає в особливих властивостях цих джерел. Навіть дуже малі кількості радіоактивних матеріалів залежно від шляхів потрапляння в людський організм можуть завдати непоправної шкоди і насамперед тим, що без спеціальних технічних засобів їхній вплив не можна встановити за допомогою органів чуттів людини, а виявляють себе такі матеріали лише вже ознаками хвороби.
Опромінення організму можна поділити на зовнішнє та внутрішнє. Зовнішнє опромінення виникає у результаті потрапляння джерела іонізуючого опромінення в організм із зовнішнього середовища. Таке опромінення можуть створити технологічні установки, які містять радіоактивні ізотопи чи прискорювачі частинок. Вплив джерела зовнішнього опромінення на організм залежить від енергії, яку несуть заряджені частинки, величини їх вільного пробігу, відстані до джерела та його активності, а також часу опромінення. Найбільшу небезпеку становлять джерела нейтронного та гамма-випромінювання, тому що нейтрони і у-кванти наділені найбільшою проникною здатністю.
Внутрішнє опромінення викликають радіоактивні речовини, що потрапили в організм. Найбільшу небезпеку становлять а-радіоактивні джерела, оскільки вся енергія випромінювання поглинається безпосередньо біля джерела, завдаючи при цьому найбільшої шкоди здоров’ю людини.
Іонізуюче випромінювання в основному завдає шкоди у такий спосіб: під його впливом відбувається розлад генетичного апарату кліток, що призводить або до їх смерті, або ж, що гірше для організму загалом, до трансформації з втратою диференціювання. Такі клітини можуть утворювати злоякісну пухлину, яка проростає в органи та порушує їхню роботу. При отриманні певної дози опромінення виникає так звана променева хвороба, яка характеризується враженням слизової оболонки тонкої кишки, а також нервової системи. Ступінь тяжкості променевої хвороби залежить від отриманої організмом дози. Існують гостра та хронічна форми променевої хвороби.