Отже, допустимим визнається науково-технічний засіб, який:
• використовується зі спеціальною метою, що полягає в сприянні виконанню завдань кримінального судочинства;
• застосовується лише спеціально уповноваженими особами;
• застосовується згідно із законом або якщо його використання не суперечить закону;
• не суперечить етичним, моральним нормам, принципові гуманізму та демократизму права, не принижує честі і гідності осіб, щодо яких він використаний;
• відповідає вимогам безпеки осіб, що беруть участь у кримінальному судочинстві, тобто не створює загрози життю та здоров’ю цих осіб;
• не завдає шкоди навколишньому середовищу.
Постає актуальне питання, зумовлене суб’єктами та формами використання науково-технічних засобів при провадженні слідчих дій. Воно полягає в наявності дилеми стосовно тактики використання науково-технічних засобів у процесі розслідування кримінальної справи. Є думка, згідно з якою переважною формою використання науково-технічних засобів має бути участь спеціаліста-криміналіста. Проте, як зазначено вище, у сучасних криміналістичних службах немає спеціалістів, які змогли б провести експертизу за такими категоріями справ. Тому в цьому разі необхідно забезпечити присутність спеціаліста з необхідними знаннями.
Отже, науково обґрунтованими є ті науково-технічні засоби, які дають змогу розробити програми їх використання залежно від конкретних умов, а також дають можливість передбачити ймовірність і ступінь точності результатів їх застосування.
Використання ядерно-фізичних методик не суперечить жодному з наведених критеріїв допустимості. Отже, вони повною мірою можуть бути використані при здійсненні криміналістичних досліджень.
10.2.2. Використання сучасних можливостей ядерної фізики при розслідуванні злочинів, пов’язаних з порушенням правил поводження з радіоактивними матеріалами
Розглянемо коротко можливості ряду ядерно-фізичних методик при розслідуванні злочинів, пов’язаних з незаконним поводженням з радіоактивними матеріалами.
При експертизі подільних матеріалів слід враховувати ступінь їх соціальної небезпеки, що визначається можливістю використання для виготовлення зброї масового знищення або ж як джерело радіоактивного забруднення. Для цього слід встановити ізотопний склад речовини, аналізуючи радіоактивне випромінювання за типом розпаду та відповідний спектр ядерних частинок.
Визначення складу і сертифікація подільних матеріалів потребує розробки та впровадження методики виконання вимірів їх ідентифікаційних ознак. Раніше такі вимоги регламентувалися Додатком 4 ГОСТ 8.505-84, що вирізняв три елементи: метод, засоби і правила вимірювання ідентифікаційних ознак матеріалів.
Відомо, що α-, β- та γ-спектри випромінювання (розподіл ядерних частинок за енергіями) є достатньою ідентифікаційною ознакою подільних матеріалів. Окремо вони мають різні інформаційні можливості для ідентифікації конкретних ізотопів, що зумовлено фізикою процесів, які супроводжують емісію ядерних частинок. Так, в-спектри характеризують процеси перетворення нейтрона в протон і навпаки та належать до слабкої взаємодії ядерних частинок. Загальною характеристикою β-спектрів є їх плавність і наявність для β-активного ізотопу максимальної енергії Ем, на якій спектр обривається.
У більш як 200 нуклідів спостерігається α-розпад, усі важкі ядра з масовим числом А > 209 нестабільні і розпадаються, випромінюючи α-частинку. На відміну від спектрів β-розпаду, в енергетичному спектрі α-частинок (4-8 МеВ) часто зустрічається так звана тонка структура, зумовлена переходом ядра із збудженого в основний стан з випромінюванням γ-кванта, що поліпшує достовірність їх ідентифікації. Іншими ознаками є періоди напіврозпаду Т1/2 важких α-випромінюючих ядер, які лежать в широких межах, та питома активність за α-розпадом. Комплексний аналіз цих параметрів дає достатні можливості для забезпечення потрібної вибірковості аналізу.
Наявність нейтронного випромінювання є достатньою ознакою присутності в зразках подільних матеріалів, адже нейтрони утворюються як у процесі поділу (миттєві нейтрони), так і в результаті емісії з продуктів поділу (запізнілі нейтрони). В першому разі спектр випромінювання нейтронів поділу має плавну залежність від енергії, параметри якої можна використати для визначення сорту подільного матеріалу. Спектр запізнілих нейтронів, отриманих після активації важких ядер α- або γ-випромінюванням, містить тонку структуру, зумовлену наявністю кількох груп нейтронів з різними періодами напіврозпаду. Ідентифікація подільного матеріалу за цими ознаками можлива лише в лабораторних умовах з використанням складних систем детектування та обробки часових залежностей нейтронної активності.