• техніко-криміналістичні засоби, прийоми і методи виявлення, фіксації і дослідження обставин криміногенного характеру, захисту окремих суб’єктів і об’єктів від злочинних посягань;
• тактико-криміналістичні прийоми і засоби виявлення й усунення обставин криміногенного характеру;
• інструментарій і технології особливостей методики запобігання, протидії і розслідування злочинів;
• криміналістичні методи виявлення безпосередніх причин і умов, які сприяли вчиненню злочинів, а також їхнього попередження, запобігання і припинення;
• концептуальні основи, принципи і засоби криміналістичної профілактики окремих видів злочинів.
Суб’єктами криміналістичної профілактики у відповідних видах і формах її застосування є органи дізнання (ст. 101 КПК України), слідчий, експерт, прокурор, адвокат, правозахисник, суд (суддя).
Профілактична робота при розслідуванні злочинів повинна здійснюватися протягом усього досудового слідства, провадження у справі, включаючи вжиття термінових заходів, спрямованих на негайне запобігання злочинам тощо.
Разом з тим практика свідчить, що сьогодні не якісні показники профілактичної діяльності дізнавача, слідчого, криміналіста, прокурора чи судді є основним результатом їхньої роботи, а навпаки, “саме кількісні показники стали основним критерієм оцінки діяльності державних правоохоронних структур та їх підрозділів.” Така ситуація, яка склалася на практиці, призвела до того, що “профілактична ж діяльність відійшла на другий план і фактично не враховувалася, по суті перетворившись у багатьох правоохоронних підрозділах на формальність, на яку мало хто звертав увагу” [12, 3].
Вважаємо, що запобігання, протидія і розслідування злочинів — це одне з найважливіших завдань органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і судової гілки влади.
Таким чином, криміналістична профілактика була, є і завжди буде центральною ланкою в діяльності органів державної влади (законодавчої, виконавчої і судової), правоохоронних органів і правозахисних організацій.
11.4. Методичне, наукове і практичне забезпечення криміналістичної профілактики: концепції, принципи, засоби реалізації
У сфері протидії злочинності та правопорушенням суспільство завжди використовувало та використовує всі наявні в нього знання, навички, уміння, методи, засоби, прийоми і рекомендації, щоб попередити та не допустити порушення кримінального чи адміністративного закону, запобігти, утримати своїх членів від вчинення протиправних дій і вчинків.
Основним напрямом у діяльності всіх держав, на всіх етапах їх історичного розвитку в сфері протидії злочинності була, є і буде профілактика.
Сьогодні питання профілактики злочинів посідають центральне місце в діяльності органів державної влади й управління, правоохоронних органів і спецслужб, правозахисних установ та громадських організацій. У ст. 1 Кримінального кодексу України чітко визначено, що запобігання злочинам є основою кримінальної політики в державі, а в ст. 2 Закону України “Про міліцію”, яка визначає основні завдання міліції, серед восьми пріоритетних завдань за своєю важливістю друге місце посідає попередження та припинення злочинів.
Успішну профілактичну діяльність неможливо уявити без використання в ній чітко продуманої системи криміналістичних засобів, методів і прийомів профілактичного характеру, які в сукупності становлять криміналістичну профілактичну діяльність (слідчу, експертну, судову, прокурорську).
Ця діяльність як частина загальної юридичної профілактики пов’язана з виявленням причин та умов, що сприяють злочинам, об’єктів криміналістичного профілактичного впливу, із застосуванням спеціальних профілактичних заходів, які утруднюють вчинення нових злочинів, а також з припиненням або запобіганням злочинній діяльності як конкретних осіб, так і злочинних угруповань.
Особливого значення набуває формування у майбутніх спеціалістів знань, навичок і вмінь в організації та здійсненні ними профілактичних заходів за місцем їх майбутньої роботи (дізнання, слідство тощо.).
Злочинність є складним явищем, але поки що це явище об’єктивно існує, тому попередження, запобігання та його локалізація є об’єктивною науково обґрунтованою необхідністю побудови правової держави.
Дієва реалізація на практиці ідей, новел і норм чинного законодавства можлива тільки тоді, коли в усіх навчальних закладах України і насамперед в юридичних установах, особливо спеціалізованих, в яких готують дізнавачів, слідчих, експертів-криміналістів, прокурорів, адвокатів, суддів, правоохоронців, правозахисників, викладатимуть навчальні дисципліни та спеціальні курси в сфері запобігання, протидії та профілактики злочинів, правопорушень, проступків.