• фотографічні;
• кінематографічні;
• відеозаписуючі;
• звукозаписуючі;
• вимірювальні;
• моделюючі;
• аналітичні:
• пошукові;
• кібернетичні.
2.2. Тактика відтворення обстановки і обставин події
2.2.1. Поняття відтворення обстановки і обставин події
Статтею 194 КПК України передбачено таку слідчу дію, як відтворення обстановки й обставин події, зміст якої полягає в тому, що з метою перевірки й уточнення результатів допиту свідка, потерпілого, підозрюваного або обвинуваченого або даних, одержаних при виконанні огляду та інших слідчих дій, слідчий може виїхати на місце події і в присутності понятих, а в разі необхідності — з участю спеціаліста, свідка, потерпілого і підозрюваного або обвинуваченого відтворити обстановку та умови, в яких ті чи інші події могли відбуватися у дійсності.
Найчастіше відтворення обстановки і обставин події здійснюється з метою перевірки такого:
• чи могла конкретна людина в певних умовах сприйняти ту чи іншу подію, об’єкт (наприклад, чи міг свідок в описаних ним умовах і з зазначеної відстані побачити, як відбувалася подія);
• можливості виконання особою певних дій (наприклад, намалювати грошовий білет), у тому числі за допомогою певного предмета, за певний час, у певних умовах тощо;
• об’єктивної можливості подій чи дії (наприклад, чи може відбутися самозаймання певної речовини за відповідних умов, чи можуть утворитися певні сліди);
• як саме відбувалася певна подія (наприклад, уточнити шлях руху обвинуваченого до місця вчинення злочину).
Ця слідча дія за своїм змістом є ширшою, ніж слідчий експеримент, бо охоплює ще й перевірку показань на місці. Отже, така слідча дія, як відтворення обстановки й обставин події, що передбачена ст. 194 КПК України, структурно і гармонійно поєднує в собі дві слідчі дії, два напрями досліджень: слідчий експеримент і перевірку показань на місці.
Слідчий експеримент. Слідчий експеримент необхідно відрізняти від експерименту як загальнонаукового методу дослідження, що його використовують як пізнавальний прийом при виконанні різних слідчих дій.
Експеримент —це цілеспрямована діяльність, в основу якої покладено дослідне відтворення у спеціально створених умовах явища, події, речі, об’єкта, що пізнаються. Експеримент широко використовується в різних галузях знань.
Слідчий експеримент — це слідча дія, яку виконують з метою перевірки існуючих та одержання нових доказів за допомогою цілеспрямованого впливу на окремі (такі, що перевіряються) об’єкти або їх копії під час здійснення спеціальних дослідів. Таким чином, слідчий експеримент — це пізнавальна дія, суть якої полягає у виконанні досліджень, пов’язаних з перевіркою або встановленням будь-якого факту, явища, речі. Науковою основою слідчого експерименту є загальний експериментальний метод дослідження (пізнання теорії та практики, за І. Андрєєвим) та загальні положення його перевірки. У науці та на практиці з метою пізнання будь-якого явища, події їх відтворюють у натуральну величину або моделюють, тобто створюють матеріальну чи абстрактну (уявну) модель. Створену модель із додержанням певних відтворених умов спостерігають у процесі її зміни. У такий спосіб перевіряють факти, дії, властивості реальних об’єктів, встановлюють нові факти, ознаки та властивості реальних речей.
Ефективність застосування експериментального методу зумовлена дотриманням таких загальних положень:
• у дослідах (експерименті) необхідно використовувати реальний об’єкт або його модель (матеріальну, уявну);
• для здійснення експерименту необхідно відтворити такі зовнішні умови, які максимально наближені до умов, що існували на момент факту;
• змінювати зовнішні умови дозволяється залежно від мети дослідження;
• дослідні дії необхідно повторювати кілька разів.
Слідчий експеримент як слідча дія спрямований на розв’язання таких завдань:
• перевірити можливість сприйняття будь-яких явищ у певних умовах;
• встановити механізм або окремі елементи події злочину;
• перевірити слідчі версії та реальне існування конкретних фактів, явищ.
З урахуванням цих завдань у криміналістиці вирізняють три види слідчого експерименту:
• слідчий експеримент, що дає можливість установити факт почуттєвого сприйняття будь-яких явищ, тобто спрямований на перевірку стану органів чуттів людини (обвинуваченого, підозрюваного, потерпілого, свідка). Наприклад, перевірка можливості чути, бачити за певних умов;