У дослідних діях необхідно використовувати оригінали об’єктів або речей або такі самі чи подібні об’єкти і речі, тобто, однакової зовнішньої форми та розмірів. Інші фізичні ознаки надають об’єктові тільки залежно від мети експерименту. Не можна використовувати в дослідних діях оригінали холодної, вогнепальної зброї, вибухонебезпечні предмети, отруйні речовини. У таких випадках використовують моделі, наприклад, пістолета, ножа із гуми, а замість трупа — манекен.
Дослідні дії необхідно повторювати неодноразово.
При повторенні дослідів важливо змінювати умови їх здійснення. Зокрема, при встановленні можливості проникнення людини через отвір слід залучати до участі в експерименті осіб різного віку і фізичної комплекції. Якщо перевіряють слухові можливості особи, то необхідно звуки відтворювати не менше трьох разів — тихим, середнім і голосним тоном. Зовнішні умови змінюють при визначенні ймовірності сприймання та оцінки подій, фактів.
Неодноразовість виконання дослідних дій і стабільність отримуваних при цьому результатів є умовою достовірності результатів здійсненого експерименту.
Оцінка результатів слідчого експерименту має практичне значення і вирізняється своїми особливостями. Якщо встановлено можливість виконання певної дії, то це ще не означає, що вона обов’язково мала місце (існувала) в минулому. Свідок міг почути зойк людини через стіну, однак це не означає, що він справді чув жертву злочину, адже можливість — це ще не дійсність. Таким чином, позитивні результати експерименту дають змогу будувати тільки ймовірну версію стосовно події. Негативний результат експерименту свідчить, що подія, яку перевіряли, за даних умов не існувала. Наприклад, якщо людина не може винести через отвір неподільну річ великих габаритів, то, відповідно, і під час крадіжки її не можна було витягнути через цей отвір.
Слідчий експеримент, спрямований на встановлення механізму утворення слідів, фактів, явищ, близький до судової експертизи і найчастіше здійснюється для визначення взаємного розташування об’єктів у момент взаємодії, наприклад, злочинця та потерпілого тощо.
2.2.3. Підготовка і тактика здійснення перевірки показань на місці
Перевірка показань на місці здійснюється тільки за умови наявності детальних показань особи, що пов’язані із конкретним місцем, і добровільної згоди особи на участь у такій дії.
Перед початком перевірки, у тому разі, якщо при виконанні огляду обстановку місця події було зафіксовано неповно, слідчому необхідно здійснити повторний або додатковий огляд, під час якого доцільно визначити можливі точки кіно-, фото-, відеозйомки та перевірити, чи не зазнала обстановка місця події суттєвих змін.
Крім зазначених дій, при здійсненні підготовки до перевірки показань на місці необхідно:
• повторно або додатково допитати особу, показання якої перевірятимуть, з метою уточнення або деталізації свідчень про обстановку та предмети на місці події, маршрут руху та орієнтири. Під час допиту особи, свідчення якої планують перевірити, необхідно детально встановити всі обставини та об’єкти, які вона бачила на місці події; скласти опис шляху до місця. Якщо перевіряють показання обвинуваченого, то доцільно, щоб він накреслив план (схему) розташування предметів на місці події, позначивши на ньому усі свої дії під час події;
• визначити склад учасників слідчої дії;
• визначити час здійснення перевірки;
• підготувати необхідні технічні засоби фіксації (фото-, кіно- та відеоапаратуру), транспортні засоби, засоби зв’язку та допоміжні засоби (манекени, макети тощо);
• провести інструктаж учасників слідчої дії, пояснити їм мету та порядок її виконання, роз’яснити права і обов’язки;
• визначити місце, з якого розпочинатимуть перевірку показань.
Закінчивши підготовчі дії та прибувши разом з учасниками слідчої дії до місця, з якого намічено почати перевірку показань, слідчий пропонує особі, показання якої перевіряються, вказати шлях до місця події, після чого всі учасники починають рух за описаним цією особою маршрутом.
Необхідно, щоб допитана особа йшла попереду групи та самостійно вказувала шлях слідування, звертаючи при цьому увагу інших учасників на орієнтири місцевості та місця, пов’язані з обставинами події. Після прибуття на місце події допитаний вказує його загальні межі, коментує зміни в обстановці. Під час перевірки показань на місці допитаному можуть ставити запитання стосовно окремих аспектів і деталей обстановки на місці, змін, які відбулися, конкретних предметів та їх зв’язку з обставинами розслідуваного злочину. Всі пояснення та дії особи, показання якої перевіряються, заносять до протоколу.