Об’єктами, що пред’являються для впізнання, можуть бути будь-які об’єкти матеріального світу, що становлять інтерес для слідчого і допускають їх пред’явлення для впізнання суб’єкту з дотриманням вимог кримінально-процесуального законодавства. Такими об’єктами можуть бути особи (свідки, потерпілі, підозрювані, обвинувачені), трупи осіб, предмети і тварини.
Залежно від того, пред’являється для впізнання об’єкт у натурі чи його зображення, розрізняють безпосереднє та опосередковане (за фотозображенням) упізнання.
Класифікація пред’явлення для впізнання за видами здійснюється, як правило, залежно від характеру об’єкта впізнання:
• пред’явлення для впізнання особи;
• пред’явлення для впізнання трупа;
• пред’явлення для впізнання предметів;
• пред’явлення для впізнання тварин;
• пред’явлення для впізнання фотографічних зображень об’єктів.
2.3.2. Підготовка до пред’явлення для впізнання
Для всіх видів пред’явлення для впізнання існують загальні положення, що стосуються його підготовки, від дотримання яких залежить забезпечення повноти і достовірності отримуваної інформації. Вони включають виконання таких процесуальних і допоміжних дій:
• попередній допит особи, яка впізнає;
• визначення мети впізнання;
• підбір і підготовка об’єктів для проведення впізнання;
• підготовка учасників слідчої дії;
• вибір місця, часу та інших умов упізнання;
• визначення необхідного комплексу технічних засобів (зв’язок, транспорт, фіксація) та їх підготовка.
Розглянемо детально окремі з них.
Необхідною слідчою дією, що передує проведенню впізнання, є попередній допит особи з метою отримання інформації про зовнішній вигляд, ознаки та прикмети об’єкта, що його раніше бачила особа, обставини, за яких об’єкт бачили, та з’ясування спроможності особи впізнати цей об’єкт. Обов’язковість попереднього допиту передбачається вимогами ст. 174, 175 КПК України. Якщо допитуваний заявить, що він не пам’ятає ознак, за якими міг би упізнати об’єкт, проведення впізнання є недоцільним.
Залежно від об’єктів, що підлягають упізнанню, попередній допит особи має певні особливості.
Допит, що передує впізнанню живої особи, спрямований на з’ясування такого: обставин, за яких той, хто упізнає, бачив особу у зв’язку зі злочином; загальних і характерних ознак, рис та особливих прикмет зовнішності особи (з детальним описом анатомічних, функціональних та супутніх ознак); психологічного та фізіологічного стану того, хто упізнає, у момент спостереження (збудженість, афект, зір, слух, особливості пам’яті тощо).
У випадках, коли в особи, що підлягає впізнанню, є унікальні особливі прикмети, за якими допитаний може її впізнати і які вирізняють її серед інших осіб — незвичайне татуювання, рубець незвичайної конфігурації, відсутність якоїсь частини тіла (руки, ноги, пальця тощо), від проведення впізнання необхідно відмовитися і провести огляд цієї особи відповідно до правил, передбачених ст. 193 КПК України. В подальшому результати огляду зіставляють з даними, що були отримані під час допиту того, хто бачив цю особу за обставин, які мають значення у справі.
Під час допиту, що передує пред’явленню трупа для впізнання, необхідно детально встановити у допитуваних осіб (якщо допитуються особи, в яких зникли родичі, близькі чи знайомі) таке: прізвище, ім’я, по батькові, вік, фах, зовнішні прикмети, коли особу бачили востаннє, як вона була вдягнена, які речі були при ній, особливі прикмети (наявність татуювання, рубців, шрамів, коронок, пломб, протезів тощо).
Під час допиту, що передує пред’явленню для впізнання предметів, необхідно встановити обставини, за яких цей об’єкт бачили, з’ясувати ознаки й особливості об’єкта, що відрізняють його від інших. Не пред’являють для впізнання унікальні та неповторні в своєму роді речі та предмети, які існують в одному екземплярі (твори мистецтва видатних художників, унікальні ювелірні та антикварні вироби тощо), об’єкти, які не можуть бути виділені серед інших (цукор, борошно, предмети серійного виробництва тощо), а також номерні речі.