2.4. Тактика здійснення обшуку і виїмки
2.4.1. Поняття та види обшуку
Обшук — це обґрунтована доказами, що є в справі, слідча дія, суть якої полягає в примусовому обслідуванні приміщень, ділянок місцевості, інших об’єктів та окремих громадян з метою виявлення та вилучення знарядь злочину, речей і цінностей, здобутих злочинним шляхом, а також предметів і документів, які мають значення для встановлення істини в справі. Обшук може бути також проведений для виявлення злочинців, що переховуються.
Від інших слідчих дій обшук відрізняється передусім своїм пошуковим і примусовим характером.
Пошуковий характер обшуку полягає в тому, що насамперед ця слідча дія спрямована на відшукання матеріалізованої інформації, яка стосується події злочину та має значення для повного, всебічного й об’єктивного розслідування справи. Особливість характеру пошукових дій при проведенні обшуку зумовлена тим, що слідчий не має вичерпної інформації про об’єкт пошуку та його точне місцезнаходження, тобто слідчий, призначаючи проведення обшуку, не завжди може визначити, який саме предмет або річ необхідно знайти і де або у кого може бути необхідна річ або предмет. Об’єкти пошуку, як правило, конкретно слідчому невідомі, він має про них уявлення у загальних рисах, наприклад, знаряддя вчинення злочину, цінності, здобуті злочинним шляхом, тощо, але місцезнаходження їх приблизно відоме.
Примусовий характер проведення цієї слідчої дії полягає в тому, що обшук, тобто обстеження приміщень, ділянок місцевості, особи та інших об’єктів може бути здійснено і без згоди обшукуваної особи. При проведенні обшуку слідчий має право відкривати зачинені приміщення і сховища, якщо власник відмовляється зробити це сам.
Обшук схожий з такою слідчою дією, як слідчий огляд, але, на відміну від нього, обшуку притаманні певні особливості:
• більша конкретизованість стосовно об’єкта пошуку;
• належність об’єктів пошуку певним особам;
• примусовий характер обстеження.
Примусовий характер пошукових дій при проведенні обшуку неминуче зумовлює вторгнення до сфери особистих інтересів особи, яку обшукують, або інших осіб, що також є однією з характерних ознак обшуку. Здійснення обшуку пов’язано з певними обмеженнями конституційних прав громадян на недоторканність особи та житла і тому потребує суворого дотримання регламентованого законом порядку проведення цієї слідчої дії.
Підставою для прийняття слідчим рішення про проведення обшуку є наявність достатньої сукупності даних, яка дає можливість слідчому вважати, що у певному місці або у певної особи знаходиться певна річ або предмет, які мають значення для розслідуваної справи, або переховується особа, яка вчинила злочин.
Під достатніми даними для здійснення обшуку розуміють відомості, що містяться у показаннях свідків, потерпілих, підозрюваних, обвинувачених, у протоколах слідчих дій, заявах і повідомленнях громадян, а також були одержані в ході оперативно-розшукової діяльності.
Чинне кримінально-процесуальне законодавство передбачає, що процесуальною підставою для проведення обшуку є постанова слідчого, санкціонована прокурором або його заступником (ч. 2 ст. 177 КПК України). Разом з тим, у ст. 30 Конституції України зазначено, що не допускається проникнення до житла чи іншого володіння особи, проведення у них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду. Питання щодо суперечності норми КПК Конституції України вирішується у такий спосіб: згідно з п. 13 Перехідних положень Конституції, протягом п’яти років після набрання Конституцією України чинності зберігається існуючий порядок обшуку, тобто за санкцією прокурора або його заступника.
У невідкладних, екстрених випадках обшук може здійснюватися і за постановою слідчого без санкції прокурора на обшук, але з обов’язковим повідомленням прокурора протягом 24 годин про проведений обшук та його результати (ч. 3 ст. 177 КПК України).