Криміналістична тактика і методика розслідування окремих видів злочинів

Другою стадією формування показань є запам’ятовування. Внаслідок сприйняття у нервовій тканині головного мозку людини утворюються нервові зв’язки. Уявні образи минулого зберігаються у клітинах мозку у вигляді так званих асоціативних зв’язків. Запам’ятовування, як і сприйняття, має вибірковий характер, тому людина запам’ятовує не все, що сприймає, а тільки те, що викликає у неї глибокі переживання або має для неї важливе значення. На повноту запам’ятовування інформації та тривалість її зберігання впливають:

• умови сприйняття;

• вид пам’яті (зорова, слухова, емоційна, рухова);

• наявність установки на зберігання сприйнятого у пам’яті;

• час, що минув з моменту сприйняття;

• стан здоров’я;

• вік;

• характер людини.

Повнота відтворення залежить від умов сприйняття, властивостей пам’яті, психологічного стану допитуваного, його темпераменту, схильності до навіювання, здатності до уявлення.

Знання процесу формування показань і факторів, що впливають на їх повноту та об’єктивність, дають змогу слідчому правильно вибрати тактичні прийоми для отримання під час допиту повної та об’єктивної інформації про подію, що мала місце.

Завданням допиту є одержання достовірної інформації стосовно обставин розслідуваного злочину. Об’єктивність інформації, що її одержують під час допиту, насамперед залежить від психологічної позиції обвинуваченого — бажає він давати правдиві свідчення чи збирається приховувати правду. Навіть якщо допитуваний дає правдиві (на його думку) свідчення, то і в цьому разі слідчий вибирає такі тактичні прийоми спілкування, що спрямовані на допомогу допитуваному згадати минуле, відокремити реально сприйняте від фантазії або уяви.

Залежно від ознак класифікації вирізняють такі види допиту:

• за суб’єктом проведення допиту (особа, яка проводить дізнання, слідчий, прокурор, суддя);

• за процесуальним станом допитуваної особи (свідок, потерпілий, підозрюваний, обвинувачений);

• за віком допитуваного (неповнолітній, малолітній, особа похилого віку);

• за послідовністю проведення (початковий, додатковий, повторний);

• за місцем проведення (на місці події, у кабінеті слідчого, за місцем перебування допитуваного);

• за складом учасників допиту (слідчий, допитуваний, захисник, педагог, законний представник, спеціаліст, експерт, перекладач);

• залежно від використання науково-технічних засобів (із використанням звуко- та відеозапису, без використання технічних засобів).

Класифікація допиту на види має практичне значення, бо залежно від виду допиту слідчий використовує ті чи інші тактичні прийоми.

2.5.2. Підготовка до проведення допиту

Необхідною умовою отримання ефективних результатів допиту є ретельна підготовка до його проведення.

Підготовка до проведення допиту включає:

• визначення кола осіб, які підлягають допиту;

• визначення послідовності їх допиту;

• визначення предмета допиту та вивчення матеріалів кримінальної справи;

• вивчення особи допитуваного;

• підбір речових доказів та інших матеріалів для пред’явлення допитуваному;

• вирішення питання щодо часу та місця допиту, способу виклику на допит;

• здобуття спеціальних знань, які можуть знадобитися під час допиту;

• визначення переліку необхідних технічних засобів фіксації допиту та їх підготовку;

• визначення учасників проведення допиту;

• складання плану допиту.

Визначення кола осіб, які підлягають допиту, залежить від ряду факторів, в тому числі і від обсягу наявної у слідчого інформації. Вказівки на конкретних осіб, яким відомі певні обставини розслідуваного злочину, можуть міститися у матеріалах кримінальної справи. В інших випадках для з’ясування таких осіб слідчий може доручити органам дізнання здійснити оперативно-розшукові заходи (наприклад, опитування громадян з метою встановлення можливих свідків злочину, розшук злочинця тощо). Таку інформацію слідчий також може отримати і під час проведення інших слідчих дій у справі.

При визначенні послідовності допиту певних осіб враховують таке: яким обсягом інформації про обставини, що мають значення для розслідуваної справи, володіє особа; важливість цієї інформації на певному етапі розслідування; зацікавленість особи у кінцевому результаті розслідування; практична можливість виклику особи на допит у найкоротший строк.