Криміналістична тактика і методика розслідування окремих видів злочинів

• несподіване пред’явлення доказів;

• пред’явлення доказів після з’ясування попередніх обставин, що пов’язані з ними;

• пред’явлення доказів і роз’яснення їх значення у справі;

• використання науково-технічних засобів для роз’яснення допитуваному особливостей доказів, що пред’являються;

• супроводження пред’явлених доказів описом передбачуваного перебігу розслідуваної події та її обставин.

Актуалізація забутого у пам’яті допитуваного полягає у поданні слідчим допомоги допитуваному з метою пригадування подій минулого. Можливість актуалізації забутого у пам’яті допитуваного базується на збудженні відповідних нервових зв’язків або асоціацій.

З метою пожвавлення пам’яті використовують такі прийоми:

• асоціація за аналогією;

• асоціація за схожістю;

• асоціація за протилежністю (контрастом).

Для актуалізації забутого можуть бути застосовані такі тактичні прийоми:

• постановка уточнюючих запитань;

• показ доказів;

• демонстрація іншої матеріалізованої інформації;

• допит на місці події;

• ознайомлення з показаннями інших осіб.

У процесі використання цих прийомів ефективним може стати кожен з них або їх комплекс залежно від психологічних особливостей допитуваного і своєрідності забутого матеріалу.

Залежно від виду ситуації слідчий вибирає ті чи інші тактичні прийоми проведення допиту. На допиті можливе виникнення двох видів ситуацій:

• безконфліктна:

- повідомлення допитуваним правдивих показань;

- добросовісна помилка допитуваного, що тягне за собою виникнення перекручень у показаннях;

- виникнення суперечностей у показаннях;

- неспроможність допитуваного повідомити про певні обставини внаслідок забування;

• конфліктна:

- повідомлення неправдивих даних у показаннях;

- відмова допитуваного від показань.

Відповідно до мети допиту та ситуації, що склалася, слідчий вибирає тактичні прийоми, які можуть бути спрямовані на таке:

• встановлення психологічного контакту з допитуваним;

• усунення перекручень у разі добросовісної помилки допитуваного;

• актуалізація забутого в пам’яті допитуваного;

• уточнення свідчень і усунення в них суперечностей;

• спонукання допитуваного до давання показань;

• викриття неправдивих фактів у показаннях.

У конфліктних ситуаціях, коли допитуваний не бажає повідомляти правду, можуть бути застосовані: переконання, звернення до почуття гідності, справедливості та шляхетності тощо. Прийоми переконання мають бути зрозумілими допитуваному, їх потрібно повторювати кілька разів, посилатися на відсутність логіки у його неправдивих показаннях.

Для викриття неправдивих свідчень можуть бути застосовані прийоми психологічного впливу:

• замовчування обставин, уже відомих слідчому;

• створення умов, за яких у допитуваного формується думка, що слідчий знає замовчувані ним факти;

• застосування тактичних комбінацій, побудованих на послідовності запитань, що ставляться;

• постановка несподіваних запитань стосовно фактів, що приховуються;

• демонстрація можливостей слідчого щодо встановлення обставин, які приховуються.

Тактичні прийоми, що застосовуються при проведенні допиту, повинні відповідати вимогам кримінально-процесуального законодавства, моралі, професійної етики. Застосування тактичних прийомів, які ґрунтуються на фізичному та психологічному насиллі, шантажі, обмані, використанні релігійних почуттів та помсти, є недопустимим.

2.5.4. Тактичні особливості проведення окремих видів допиту

Тактичні особливості допиту свідка і потерпілого. Процесуальний порядок допиту свідка та потерпілого визначається ст. 166— 171 КПК України. При підготовці до проведення допиту свідка та потерпілого слідчий керується викладеними вище загальними положеннями тактики проведення допиту. Необхідно враховувати, що свідок або потерпілий, на відміну від обвинуваченого і підозрюваного, зобов’язаний не тільки з’явитися за викликом слідчого, а й дати правдиві свідчення. Перед початком допиту слідчий повинен роз’яснити свідку зміст ст. 63 Конституції України, яка передбачає, що особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім’ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом. У протоколі повинна міститися відмітка про роз’яснення вимог ст. 63 Конституції України, засвідчена підписом допитуваного свідка. Якщо зазначена вимога не була виконана, показання свідка вважаються такими, що одержані з порушенням вимог закону.