Выбрать главу

З метою отримання від обвинуваченого правдивих свідчень слідчий має роз’яснити обвинуваченому зміст п. 8 ст. 40 КК України стосовно положення, що щире каяття та сприяння розкриттю злочину є обставинами, які пом’якшують кримінальну відповідальність.

3. Обвинувачений не визнає себе винним і дає неправдиві показання.

При підготовці до допиту необхідно ретельно вивчити особливості особи обвинуваченого, матеріали кримінальної справи, матеріали архівних кримінальних справ, якщо обвинувачений раніше був судимим, умови його життя, його схильності та інтереси. Під час проведення допиту обвинуваченого можна застосувати такі тактичні прийоми:

• поставити контрольні запитання щодо фактів, точно встановлених у справі;

• максимально деталізувати показання. Обвинувачений, який дає неправдиві показання, як правило, викладає обставини події в загальних рисах, схематично. Неспроможність обвинуваченого деталізувати свої показання викриває їх неправдивість. Якщо обвинувачений стверджує, що він має алібі, його необхідно також ретельно та детально допитати з цього питання для подальшої об’єктивної перевірки алібі;

• запропонувати обвинуваченому повторно викласти показання про подію загалом або окремі її обставини;

• ознайомити з показаннями інших обвинувачених, потерпілих, свідків. Доцільно розкривати тільки ту частину показань, яка не викликає сумніву в їхній достовірності;

• пред’явити обвинуваченому докази та інші матеріали справи, що свідчать про його перебування і вчинення певних дій на місці злочину або спростовують його алібі.

Процесуальний порядок допиту підозрюваного визначається ст. 107, 134-136, 145, 146 КПК України. Якщо підозрюваний був затриманий або щодо нього було обрано запобіжний захід у вигляді взяття під варту, його допит проводять негайно, а за неможливості негайного допиту — не пізніше як через 24 години після затримання.

Предметом допиту підозрюваного є обставини, на підставі яких особу було затримано або щодо неї було вибрано запобіжний захід до пред’явлення обвинувачення. При підготовці до проведення допиту підозрюваного необхідно: визначити предмет допиту; сформулювати запитання та визначити їх послідовність; визначити, які докази та матеріали можуть бути використані під час допиту для викриття підозрюваного; визначити послідовність проведення допитів у разі наявності кількох підозрюваних.

Допит підозрюваного проводиться з використанням тактичних прийомів, які застосовуються під час допиту обвинуваченого. Тактика допиту залежить від часу проведення допиту та обсягу інформації, якою володіє слідчий.

Особливості тактики допиту неповнолітніх. Тактика проведення допиту цієї категорії осіб зумовлена віковими особливостями психіки неповнолітніх, що впливають на характер сприйняття, запам’ятовування та відтворення допитуваними обставин кримінальної справи. Слідчому при виборі тактичних прийомів допиту необхідно враховувати рівень розвитку неповнолітнього, відсутність життєвого досвіду і професійних знань, недостатнє логічне мислення, схильність до навіювання та фантазування.

При підготовці до проведення допиту насамперед необхідно визначити, хто саме буде присутнім при допиті неповнолітнього (батьки, педагог, близькі родичі, лікар тощо) та найдоцільніше місце проведення допиту (вдома, у школі, в кабінеті слідчого). Обстановка проведення допиту повинна сприяти встановленню психологічного контакту з допитуваним. До виклику на допит необхідно ретельно вивчити наявні дані, що характеризують особу неповнолітнього (рівень розвитку, інтереси та схильності, особливості характеру, схильність до навіювання і фантазування, поведінка вдома та в школі або іншому навчальному закладі, побутові умови тощо).

Для встановлення психологічного контакту доцільно розпочати допит з розмови на загальні теми, що можуть зацікавити допитуваного, продемонструвати знання його інтересів і потреб.

При допиті неповнолітніх краще використовувати форму вільної розповіді показань, бо вона забезпечує їхню більшу достовірність, ніж форма “запитання — відповідь”. Запитання допитуваному повинні бути простими, зрозумілими, короткими і конкретними. Якщо допитуваний не розуміє запитання, необхідно змінити його формулювання або зробити простішим.