2.5.6. Фіксація результатів допиту та очної ставки
Протокол допиту є основним засобом його фіксації і повинен відповідати таким вимогам:
• повно і об’єктивно відображати показання допитуваного;
• показання в протоколі викладаються від першої особи;
• показання у протоколі повинні бути викладені дослівно, чітко і ясно, з дотриманням лексичних висловів допитуваної особи;
• “літературна обробка” показань допитуваної особи, зміна стилю та вживаних нею виразів є неприпустимим;
• спеціальні терміни та жаргонні вислови, що їх вживає допитуваний, потрібно роз’яснити у протоколі;
• у протоколі повинні бути зазначені: час, місце, умови проведення допиту; дані про особу, що проводить допит, про допитуваного та інших учасників допиту;
• у протоколі робиться позначка про попередження допитуваного свідка чи потерпілого про кримінальну відповідальність за ст. 178, 179 КК України, що засвідчується підписом допитуваної особи;
• протокол допиту обвинуваченого містить заяву обвинуваченого про те, чи визнає він себе винним.
Показання допитуваного у протоколі можуть викладатися у формі вільної розповіді, відповідей на запитання слідчого або як поєднання першого та другого варіанта. Показання допитуваного записують у протоколі у тій послідовності, в якій він їх викладає під час вільної розповіді. Потім за необхідності ставлять запитання, формулювання яких заносять до протоколу. Відповіді допитуваного на запитання також дослівно заносять до протоколу. Протоколювання показань допитуваного рекомендується здійснювати після закінчення вільної розповіді. Якщо це робити під час вільної розповіді, то допит перериватиметься і буде порушено послідовність розповіді, може загальмуватися процес згадування та відтворення.
Протокол допиту складає слідчий або за його дорученням помічник слідчого чи стенографістка. За бажанням допитуваного, показання можуть бути записані у протоколі ним власноручно, про що робиться позначка у протоколі. Протокол допиту підписують особа, що проводила допит, допитуваний та інші учасники слідчої дії.
Під час проведення допиту допитувана особа за власним бажанням або на пропозицію слідчого може виконати схеми, плани, креслення, малюнки, що пояснюють її показання.
Додатковими методами фіксації допиту є звуко- та відеозапис, застосування яких повинно здійснюватися відповідно до вимог ст. 851, 852 КПК України. Найдоцільніше їх застосовувати при розслідуванні складних кримінальних справ під час фіксації показань таких осіб: обвинувачених, що визнають свою вину; потерпілих, які через ті чи інші обставини можуть відмовитися від своїх попередніх показань або перебувають у тяжкому стані; неповнолітніх; малолітніх; осіб з психічними вадами. Ці методи дають можливість зафіксувати та відтворити не тільки зміст показань, а й особливості інтонації, акценту, поведінки та реакції допитуваного.
Певні особливості має складання протоколу очної ставки. Показання осіб, допитаних на очній ставці, записують до протоколу в тій послідовності, в якій їх давали. Можливий і інший варіант — аркуш поділяють по вертикалі на дві частини і на одній з них записують показання одного допитуваного, а на другій — іншого. Кожний з допитуваних на очній ставці підписує протокол наприкінці і кожну його сторінку або лише свої показання на цій сторінці. Протокол підписують також інші особи, які були присутні при проведенні очної ставки.
2.6. Тактика підготовки і здійснення судових експертиз
2.6.1. Поняття і види судових експертиз
Експертизу призначають у тому разі, коли для вирішення певних питань при провадженні в справі потрібні наукові, технічні або інші спеціальні знання (ч. 1 ст. 76 КПК України). Судова експертиза являє собою одну з процесуальних форм дослідження джерел доказової інформації.
Стаття 1 Закону України “Про судову експертизу” від 25 лютого 1994 р. дає таке визначення поняття судової експертизи: “Судова експертиза — це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об’єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, попереднього слідства чи суду”.