Выбрать главу

• наявність суперечностей у висновках експерта;

• форму висновків експерта, відповідність форми результатам дослідження.

При порівнянні висновків експерта із зібраними у справі доказами використовуються методи логічного аналізу, способи групування, зіставлення та порівняння висновку експерта з іншими доказами і матеріалами кримінальної справи.

У результаті оцінки висновку експерта слідчий може прийняти одне з таких рішень:

• висновок експерта визнається повним, обґрунтованим і достовірним;

• висновок експерта визнається неповним або недостатньо ясним. У такому разі призначається проведення додаткової експертизи;

• висновок експерта визнається необґрунтованим, сумнівним, таким, що суперечить іншим доказам і матеріалам справи. У цьому разі для усунення суперечностей між висновком та іншими доказами і матеріалами справи призначають повторну або комісійну експертизу.

З метою одержання роз’яснень або доповнень щодо отриманого висновку слідчий може допитати експерта або проконсультуватися в інших спеціалістів, якщо це не потребує додаткового дослідження.

Згідно зі ст. 202 КПК України матеріали експертизи повинні бути пред’явлені обвинуваченому, про що слідчий складає протокол. У протоколі зазначаються пояснення, зауваження, заперечення обвинуваченого щодо проведеної експертизи та його клопотання.

Список використаної та рекомендованої літератури

1. Белкин Р. С. Криминалистическая энциклопедия. — М., 1997.

2. Бергер В. Е., Сапун А. П. Подготовка и направление материалов для проведения судебных экспертиз. — К.: РИО МВД УССР, 1974.

3. Біленчук П. Д, Курко М. Н., Стахівський С. М. Процесуальні акти попереднього розслідування. Примірні зразки. — К.: РВВ МВС України, 1995.

4. Біленчук П. Д., Курко М. Н., Стахівський С. М. Проведення судових експертиз: Довідник. — К.: РВВ МВС України, 1995.

5. Експертизи в судовій практиці. — К.: Либідь, 1993.

6. Криміналістика: Підруч. для вищ. навч. закл. / П. Д. Біленчук, В. В. Головач, М. В. Салтевський та ін.; За ред. акад. П. Д. Біленчука. — К.: Право, 1997.

7. Криміналістика. Криміналістична тактика і методика розслідування злочинів: Підручник / За ред. проф. В. Ю. Шепітька. — Х.: Право, 1998.

8. Криминалистика: Учебник / Под ред. И. Ф. Пантелеева, Н. А. Селиванова. — М.: Юрид. лит., 1988.

9. Криминалистика: Учебник для вузов / Под ред. проф. А. Ф. Волынского. — М.: Закон и право, 1999.

10. Криминалистика: Учебник / Под ред. проф. А. Г. Филиппова. — М., 1998.

11. Криминалистика / Под ред. В. А. Образцова. — М.: Юрист, 1995.

12. Криминалистическое обеспечение предварительного расследования: Учеб. пособие для вузов / В. А. Адамова, Е. Н. Викторова, Л. Н. Викторова и др.; Под ред. В. А. Образцова. — М.: Высш. шк., 1992.

13. Назначение и производство судебных экспертиз. — М.: Юрид. лит., 1988.

14. Науково-практичний коментар Кримінально-процесуального кодексу України. — К.: Юрінком, 1995.

15. Разумов Э. А., Молибога Н. П. Осмотр места происшествия. — К.: НИИ РИО МВД Украины, 1993.

16. Салтевский М. В. Криминалистика: Учеб.-практ. пособие. — Харьков, 1997.

17. Салтевський М. В. Криміналістика: Навч.-довідковий посіб. — К., 1996.

Частина ІІ

Правові, організаційні і методичні основи вивчення особи в кримінальному судочинстві

Розділ 3

Комплексне вивчення особи обвинуваченого на досудовому слідстві: методологічні, правові, криміналістичні і психофізіологічні основи

3.1. Криміналістичні методи дослідження обвинуваченого

3.1.1. Методи одержання і кримінально-процесуального документування відомостей про особу обвинуваченого

Науково-технічні засоби у структурі людської діяльності виконують роль знарядь праці, які постійно вдосконалюються. На нинішньому етапі розвитку суспільства інформатизація, автоматизація та технізація соціальної діяльності стали необхідною передумовою її прогресу та розвитку. Кримінальне судочинство і діяльність його суб’єктів не є винятком. Тому впровадження різних за призначенням наукових методів і технічних засобів у процесуальну діяльність правоохоронних органів, пов’язану з доказуванням істини в кримінальних справах, є об’єктивною потребою юридичної практики. Вміле та законне застосування наукових методів і технічних засобів виявлення, збирання, дослідження й оцінки доказів та їх джерел сприяє повноті, об’єктивності і оперативності розкриття та розслідування злочинів.