Контактне застосування технічних засобів потребує обов’язкового розміщення датчиків на тілі, що суперечить принципу недоторканності особи. Тому використання таких технічних засобів суперечить принципу недоторканності особи і їх використання має бути обумовлено в законі.
Безконтактне застосування технічних засобів не потребує розміщення датчиків на тілі особистого джерела. Тому їх застосування безпосередньо не порушує принципу недоторканності особи і не порушує цілісності речового джерела. Звідси випливає, що зняття інформації з джерела допустиме, але використання її в доказуванні повинно бути обумовлено в законі.
Суб’єктом застосування технічних засобів у кримінальному судочинстві є його учасники, оскільки вони беруть участь у процесі доказування і здійснюють виявлення, збирання, дослідження, оцінювання і використання криміналістичної інформації. Однак через їхнє неоднакове процесуальне становище форми і межі використання ними методів і технічних засобів криміналістичної техніки різняться. Для дізнавача і слідчого, прокурора і судді вони є знаряддями пошуку, встановлення джерел інформації та її одержання і документування. В межах, визначених законом, вони мають право використовувати їх безпосередньо (ст. 114 КПК України) або опосередковано, застосовуючи для цього спеціальні знання спеціаліста (ст. 1281 КПК України).
Безпосередньо технічні засоби слідчий, дізнавач, прокурор, суд застосовують в основному для виявлення, фіксації і попереднього дослідження. Наприклад, слідчий або суддя може при виконанні процесуальних дій використовувати криміналістичні засоби (наприклад, УФО, ЕОП та ін.) для виявлення слідів витравляння в документі, для дослідження мікрочасток з одягу потерпілого і знаходження незгорілих порошинок тощо. Якщо результати безпосереднього застосування технічних засобів під час слідчої дії будуть відображені в її протоколі, то вони набувають процесуального значення джерела доказів. Інші учасники процесу можуть використовувати технічні засоби для виявлення, фіксації і подання доказів згідно із законом. Однак найчастіше вони доручають цю функцію адвокату. Останній на досудовому слідстві і в суді має право використовувати науково-технічні засоби для збирання доказів (ст. 6 Закону “Про адвокатуру України”).
В. Арсеньєв та інші автори вважають, що законодавець допускає дві форми використання спеціальних знань: участь спеціаліста у слідчих діях і в суді; призначення і здійснення судової експертизи. Г Зуйков вирізняє п’ять форм: безпосереднє застосування спеціальних знань слідчим; призначення експертиз; призначення ревізій; консультаційна допомога спеціаліста без залучення його до безпосередньої участі в слідчих діях; участь спеціаліста в слідчих діях.
В. Шиканов, на відміну від вищезазначених авторів, поряд з поняттям “процесуальна форма” вводить поняття діапазону, сфер і процесуальних рівнів застосування спеціальних знань у кримінальному судочинстві. Ця проблема знайшла відображення в працях В. Бахіна, В. Гончаренка, Н. Клименко, М. Салтевського, М. Селіванова та інших. На наш погляд, це питання найбільш повно і ґрунтовно висвітлене в працях В. Лисиченка та В. Циркаля.
На основі аналізу викладених у спеціальній літературі точок зору та узагальнення матеріалів практики ці автори дійшли висновку, що при розслідуванні злочинів основними формами застосування спеціальних знань, а також наукових методів і технічних засобів є такі:
• безпосереднє використання їх слідчим, прокурором (у тому числі криміналістом) і складом суду при виконанні своїх процесуальних функцій збирання, дослідження і оцінки доказів (ст. 22, 66, 67 та інші КПК України);
• участь спеціалістів при проведенні слідчих дій (ст. 128, 1281, 168, 169, 191, 192 та інші КПК України);
• призначення і здійснення судових експертиз (ст. 75, 76, 196, 198, 201-205 КПК України).
При виконанні слідчих дій спеціаліст виступає у ролі наукового консультанта, який являє собою джерело таких знань і навичок, що не належать до професійних знань слідчого. Тому спеціаліст здебільшого здійснює допоміжну консультаційну функцію і практичне застосування методів і засобів. Однак у кримінальному судочинстві склалася така практика використання спеціаліста, що він найчастіше застосовує звичайну криміналістичну техніку, бо краще володіє нею. З появою нової процесуальної фігури — “помічник слідчого” — функції спеціаліста зазвичай змінюються, наприклад, використання криміналістичної й оперативної техніки передається помічнику слідчого.