М. Салтевський пропонує розглядати цю проблему за двома аспектами.
Перший аспект — процесуально-етичний, коли отримання інформації супроводжується безпосереднім обмеженням або порушенням недоторканності особи, наприклад, відбирання зразків для попереднього дослідження слідів пальців рук, ніг, зубів, крові, волосся.
Другий аспект — власне етичний, коли застосування технічних засобів безпосередньо не зачіпає особистих прав громадян, наприклад, здійснення інструментального дослідження матеріальних джерел, отриманих органами дізнання, досудового слідства або представниками організацій. Запропоновані два аспекти нерівнозначні. В першому випадку йдеться про безпосереднє (контактне або безконтактне) отримання інформації від людей. Тому використання засобів збирання інформації від людей можливе, допустиме, етичне й правомірне лише стосовно осіб, які перебувають у сфері кримінального судочинства. Застосування таких засобів щодо інших громадян розглядатиметься як порушення законності. Навіть стосовно учасників процесу використання науково-технічних засобів, тактичних прийомів і рекомендацій мусить відрізнятися і бути суворо диференційованим залежно від їх процесуального стану: підозрюваний, обвинувачений, потерпілий і свідок. Така потреба зумовлена ще й тим, що учасники процесу характеризуються різною поведінкою під час розслідування. Згідно з нашим дослідженням, дані, що їх зібрав слідчий, збіглися зі справжньою поведінкою обвинуваченого на допиті: він відмовлявся у 28 % випадків, говорив неправду — 40,8 %, відмовлявся в суді від своїх попередніх показань — 4 %, змінював свої показання — 19,1 % випадків. Таким чином, розпізнавання і визначення слідчим вірогідної поведінки обвинуваченого під час наступної слідчої дії дає йому змогу вибирати оптимальні тактичні прийоми її проведення.
Одержання інформації від людей узагалі, в тому числі з використанням науково-технічних засобів є складною проблемою, оскільки вона недостатньо досліджена в криміналістиці і певною мірою недостатньо регламентована в нормах закону. 75,8 % опитаних слідчих відзначають гостру потребу розробки спеціальної апаратури або методики для дослідження звуку, запаху тощо та їх законодавчого закріплення.
Розв’язання цієї проблеми в правовому, етичному й тактичному напрямах залежить від характеру науково-технічних засобів і методик: контактних і безконтактних. Використання безконтактних методик, наприклад, відеозапису, звукозапису, кінозйомки, не справляють будь-яких фізичних впливів на досліджувану особу і відповідають принципам гуманізму й законності. Крім того, ці технічні засоби відповідають вимогам науково-технічного прогресу щодо впровадження нових наукових ідей і розробок у практику. Такі засоби аналогічні органолептичним і цілком етичні та законні.
Основна увага приділяється використанню безконтактних засобів збирання інформації від людини, які мають важливе значення в слідчій практиці. З тактичного і правового боку безконтактні засоби зручні для практичного використання. Вони являють собою комплекс високоточних приладів, добре зарекомендували себе на практиці, дають змогу фіксувати приховані (латентні) реакції людини, що відбуваються в її організмі незалежно від бажання останньої. Ці засоби забезпечують нерозголошення обставин особистого життя обвинуваченого (ст. 185 КПК України), а також інших даних, що становлять слідчу таємницю (ст. 121 КПК України). Пропоновані прилади підконтрольні, безпечні для життя і здоров’я людини, відносно якої їх застосовують, відповідають принципам гуманізму й законності. Нарешті, ці прилади прості в експлуатації (оскільки не потребують накладення електродів, датчиків на тіло піддослідного, крім того, немає потреби його роздягати). Вони також забезпечують велику інформативність про окремі параметри досліджуваних осіб.
Розглянуте вище дає змогу ставити питання про потребу використання безконтактних науково-технічних засобів і розробки методів дешифрування отриманої інструментальними методами інформації на досудовому слідстві. Контактні засоби можна застосовувати з дотриманням морально-етичних правил, які регламентовані у законі і якими повинні визначатися: ситуації, в яких можливе застосування цих методик; перелік осіб, які можуть використовувати ці засоби; порядок застосування і закріплення отриманих результатів. Ці положення можуть бути вихідними для наукової розробки етичних і процесуальних гарантій застосування інструментальних методів одержання інформації від людей.