Аналіз свідчить, що ці відомості, як і застосування органолептичних методів, не завжди відображаються в протоколах слідчих дій. Так, із вивчених 300 кримінальних справ лише в 30 % протоколів слідчих дій були зафіксовані дані органолептичного дослідження окремих об’єктів. Тому потрібно звернути увагу на недооцінку в практиці розслідування злочинів органолептичних можливостей органів чуттів.
Методи вимірювання поділяються на візуальні та інструментальні. Суть перших полягає у порівнянні сприйнятої величини з уявним образом відповідної метричної міри або будь-яким зразком. Такі вимірювання приблизні, результати їх виражаються термінами: високий, низький, середній, великий, вище середнього, нижче середнього тощо, що використовуються здебільшого при описі зовнішніх ознак людини. Приблизні вимірювання на місці події виконувати не рекомендується, а матеріальні джерела потребують точної кількісної фіксації.
Інструментальні методи вимірювання є трьох видів: контактні, безконтактні і комбіновані.
Суть контактного методу полягає в приведенні вимірювального засобу в контакт з об’єктом і визначенні його метричних характеристик за відповідною шкалою (метр, см, кг, см2 тощо). При проведенні слідчих дій ці методи і пристрої (масштабні лінійки, рулетки, складні метри, ваги та ін.) широко застосовуються для визначення розмірів предметів, слідів тощо.
Суть безконтактних методів вимірювання полягає в порівнянні одиниці вимірювання (масштабу) з оптичним зображенням вимірюваного об’єкта, наприклад, збільшеного мікросліду в полі мікроскопа зі шкалою окуляр-мікрометра. До безконтактних належать і фотографічні методи вимірювання, при застосуванні яких використовуються спеціальні фотоапарати і пристрої (масштабна лінійка, метр, глибинний масштаб тощо).
Для комбінованих методів вимірювання характерне те, що спочатку контактним або безконтактним способом вимірюють об’єкт, а потім його справжні розміри визначають за допомогою розрахунків. Метод має кілька варіантів, за одним з них об’єкт вимірюється безпосередньо і контактно, наприклад, ширина сліду нарізу на кулі масштабною лінійкою, штангенциркулем або безконтактно в мікроскопі окуляр-мікрометром, а потім вираховується її розмір. У другому випадку контактно вимірюється не сам об’єкт, а якась величина, закономірно пов’язана з вимірюваними параметрами. Так, вимірюють висоту предметів, визначаючи контактно довжину тіні об’єкта і кут розміщення джерела освітлення, за рахунок якого відкидається тінь. В криміналістиці відомий і метод визначення відстаней до віддалених об’єктів методом засічки двох точок. Для цього попередньо вибирають на місцевості дві точки і вимірюють контактно відстані між ними. Цей розмір (база вимірювання) відкладають у масштабі на планшеті і з кожної точки бази візують на віддалений об’єкт, а на планшеті будують у такий спосіб трикутник, в якому визначають розмір бази і двох прилеглих кутів. Потім за допомогою не дуже складних тригонометричних розрахунків обчислюють відстані до об’єкта, що розташований у вершині побудованого трикутника. Для спрощення розрахунків на місці пригоди З. Ломако запропонував кутовимірний визначник відстаней (КВВ)[6].
Зазначені вимірювальні методи дають можливість отримувати об’єктивну інформацію про факти і обставини злочину, які відображені в слідах на місці пригоди. Тому встановлення картини місця пригоди за допомогою різних вимірювань контактними, безконтактними і комбінованими методами сприяє фіксації в протоколі і на схемі місця події, а також відтворенню реальної матеріальної обстановки та її окремих деталей, що мають доказове значення в кримінальній справі.
Фотографічні методи отримання кількісної інформації мають переваги порівняно зі звичайними вимірюваннями, протоколюванням та іншими способами фіксації завдяки досить високій точності та об’єктивності відтворення. Фотографічні методи криміналістичної техніки поділяють на: фіксуючі, вимірювальні, контрастні, сигналітичні, кольоророзрізнювальні, стереоскопічні, голографічні, графічні, електрографічні, термографічні, радіографічні, кіно- і відеографічні.