Спостереження як безконтактний пізнавальний прийом дає змогу сприймати і фіксувати різні аспекти поведінки й фізіологічні реакції особи: міміку, пантоміміку, зміну дихання, кольору обличчя, виразу очей, зміну мови, модуляції голосу, зменшення або збільшення темпу мови. Однак у протоколі фіксується лише змістовний бік інформації, що дістав своє відображення в мові. Всі інші зовнішні сліди, які характеризують внутрішній стан допитуваного в конкретній ситуації, залишаються поза процесуальним закріпленням і доказуванням. Кожний слідчий по-своєму використовує їх при розслідуванні (наприклад, для встановлення правдивості показань, наявності відмови тощо).
Так, на думку опитаних слідчих, потуплений погляд означає, що допитуваний приховує правду, у 54 % випадків; збліднення обличчя у 33 % випадків інтерпретують як винність, і лише в 16 % — як переляк, страх; уповільнення темпу мови половина слідчих розцінює як навмисне, спрямоване на обміркування і приховування правди. Причому цікаво, що ці прогнози слідчих у 10 % збіглися з дійсністю. Ось як описує слідчий один із допитів обвинуваченого в справі про крадіжку промислових товарів. На допиті громадянка Кохан заявила, що не пам’ятає, кому вона продала викрадені предмети. Однак, спостерігаючи за допитуваною, слідчий помітив, що коли мова зайшла про джерела закупівлі товарів і отриману від перепродажу наживу, Кохан почала заїкатися, робити зупинки, змінювати напрям розмови. При цьому обличчя її вкривалося червоними плямами, було помітне його посіпування. Слідчий, використовуючи ці дані, тактично грамотно ставив запитання. Внаслідок цього Кохан змушена була дати правдиві показання.
У цьому прикладі йдеться про видимі зміни в поведінці і зовнішності допитуваної. Однак багато людей досить уміло приховують своє ставлення до теми розмови і тих питань, які ставить їм слідчий, до його дій під час допиту. Зовні вони не виявляють будь-якої реакції і зацікавленості. В такому разі на допомогу слідчому повинні прийти сучасні технічні засоби, які успішно використовуються в різних галузях і дають змогу зафіксувати близько 500 параметрів людини.
Вперше технічні засоби для фіксації психофізіологічних процесів, що відбуваються в організмі людини, для вирішення завдань кримінального судочинства використали видатні вчені В. Бехтерєв, А. Лурія, А. Леонтьєв. Однак незабаром використання фізичних приладів для отримання інформації від людини в ході слідства почали пов’язувати з реалізованим у зарубіжній криміналістиці методом детекції неправди, який, як вважали, є антигуманним і суперечить принципу законності. Разом з тим дослідження емоційного стану людини органолептично, зокрема, спостереженням, допускається, а його наслідки пропонується використовувати для прогнозування і вибору слідчих дій. Таким чином, перевага надається суб’єктивним засобам, а не наслідкам об’єктивного вимірювання за допомогою сучасних технічних приладів.
При органолептичному спостереженні можливі помилки, ілюзії органів чуттів. Щодо звукового спостереження, то воно, як правило, зводиться до вимірювання певних величин за допомогою інструментальних методик. У медицині, психофізіології, кібернетиці та інших галузях знань для вирішення цього завдання успішно застосовуються технічні засоби й апаратурні методики. Що ж стосується кримінального судочинства, то окремі автори вважають, що використання технічних засобів для фіксації прихованих фізіологічних процесів, які відбуваються в організмі людини, є грубим порушенням закону.
Таким чином, виникла суперечлива ситуація, коли допускаються суб’єктивні засоби пізнання для отримання інформації від людини при розслідуванні і відкидаються об’єктивні методи, які забезпечені інструментальними засобами і дають можливість збирати точнішу інформацію. Зрозуміло, таке становище не можна вважати правильним, оскільки взагалі заперечується можливість пізнання за допомогою засобів науково-технічного прогресу. Тут очевидним є таке: що точніші й надійніші сучасні методи і технічні засоби, то об’єктивнішими і повнішими будуть одержувані наслідки.