Робота з криміналістичною інформацією в загальному вигляді складається з послідовних операцій, а саме: підготовка документів, їх розмноження, експедиційна обробка, пошук, накопичення, систематизація, класифікація та зберігання інформації, наочне відображення, дистанційна передача, логіко-математична та кібернетична обробка й використання.
Сучасна наука і техніка завдяки таким галузевим наукам, як фізика і хімія, біологія і психологія, фізіологія і нейробіоніка, кібернетика і математика, набула ряду принципово нових кількісних і якісних характеристик, які не лише відтворюють або посилюють, а й значно збільшують природні властивості та можливості людини (наприклад, лазерна, електронно-обчислювальна техніка, сучасні інформаційні технології, трансп’ютерні технології, віртуально-реальні технології, голографія тощо).
Існуючі наукові методи і технічні засоби допомагають розширити творчі можливості людини й раціональніше, з меншими затратами сил і часу здійснювати професійну діяльність. Це зумовлено можливістю передачі примітивної, рутинної, чорнової частини діяльності людини машині.
Сьогодні впровадження в криміналістичну діяльність (освітянську, наукову й практичну) сучасних інформаційних технологій має такі тенденції: використання наукових розробок у готовому вигляді, якщо за своїми характеристиками вони придатні для потреб криміналістичної діяльності; використання наукових розробок у готовому вигляді, але з конструктивними змінами і доповненнями з метою пристосування їх до специфічних завдань та умов діяльності правоохоронних органів; підготовка наукових розробок спеціально для правоохоронних органів.
В умовах розбудови незалежної держави особливо важливим є, по-перше, використання сучасних інформаційних технологій і комп’ютерних систем, по-друге, інформаційне забезпечення формування і розвитку правової системи освіти, науки, практики, по-третє, підготовка кадрів, які вільно володіли б сучасною комп’ютерною технікою та інформаційними технологіями, впроваджували їх у навчальний процес, наукову роботу і практичну діяльність правоохоронних органів. Тут доречно виокремити такі три основні напрями. Перший — накопичення, узагальнення, класифікація і систематизація нормативного матеріалу (законів, указів тощо), правових і криміналістичних рекомендацій, апробованих у навчальному процесі, науці та на практиці. При цьому основну увагу варто приділяти тим правовим актам, що, як правило, вирізняються специфікою, новизною та оригінальністю. Частково таку роботу вже здійснено при систематизації нормативних документів у галузі дитячої і молодіжної політики у нашій державі.
Другий напрям — це розробка, систематизація і класифікація основних функціональних обов’язків працівників галузевих служб (державних і правоохоронних органів) узагалі та їхніх дій у типових і екстремальних умовах зокрема. Певні необхідні алгоритми прийняття рішень у конкретних ситуаціях діяльності вже частково розроблені й застосовуються в криміналістичній практиці при розкритті убивств, тяжких тілесних ушкоджень, розбійних нападів, грабежів, крадіжок державного, громадського й особистого майна, дорожніх пригод, а інші напрями діяльності правоохоронних органів потребують подальшого опрацювання. Третій — це моделювання процесу прийняття рішень як у типових, так і в особливих умовах та екстремальних ситуаціях. По суті, методологічною основою теорії криміналістичних рішень є моделювання й алгоритмізація, що базуються на використанні сучасних інформаційних технологій і комп’ютерних систем підтримки процесу прийняття криміналістичних (технічних, стратегічних, тактичних) рішень.
Стосовно комп’ютерних систем підтримки процесу прийняття криміналістичних рішень акцент треба зробити на проблемі планування, моделювання й алгоритмізації правової діяльності і використання комп’ютерних систем з метою інформаційного, технічного та методичного забезпечення правотворчості. Організаційне забезпечення процесу передбачає прийняття криміналістичних рішень, вивчення прямих і зворотних зв’язків між створюваною правовою системою і процесом (механізмом) прийняття криміналістичних рішень.