В Україні також здійснено певну роботу із законодавчого регулювання інформаційної сфери. Верховною Радою України прийнято базовий Закон “Про інформацію” і відповідно до нього ряд галузевих законів, спрямованих на регулювання інформаційних відносин, а саме — “Про державну статистику”, “Про державну таємницю”, “Про науково-технічну інформацію”, “Про національний архівний фонд і архівні установи”, “Про захист інформації в автоматизованих системах” тощо. Крім того, прийнято нові закони, які регулюють окремі фахові інформаційні відносини в окремих предметних сферах. До них належать закони України “Про власність”, “Про державну податкову службу в Україні”, “Про митну службу в Україні”, “Про міліцію”, “Про адвокатуру”, “Про нотаріат”, “Про цивільну оборону України”, постанова Верховної Ради України “Про основні напрямки зовнішньої політики України” тощо. Однак аналіз чинного законодавства України показує, що досить великий масив інформаційних відносин, які стосуються кримінального та кримінально-процесуального судочинства, ще не врегульовано. Розв’язання правових проблем у сфері кримінального та кримінально-процесуального права потребує розробки низки нових законів на основі принципів всебічності, комплексності та узгодженості. Для забезпечення прав людини, індивідуального, державного і суспільного майна та врегулювання відносин у галузі захисту інформації доцільно розробити та прийняти систему законодавчих актів, в яких як базовий міг би бути закон “Про права та обов’язки людини і держави в еру інформації”, а роль спеціальних виконували б закони “Про інформацію”, “Про захист інформації”, “Про інформатизацію”, “Про державну статистику”, “Про державну таємницю”, “Про науково-технічну інформацію”, “Про національний архівний фонд і архівні установи”, “Про захист інформації в автоматизованих системах”, “Про комерційну таємницю”, “Про конфіденційну службову інформацію”, “Про технічний захист інформації”[11].
Можна вважати, що для всебічного вивчення особи обвинуваченого наука криміналістика повинна ширше й активніше використовувати методи, які застосовуються в інших галузях знань — психології, фізіології, медицині, біоніці, нейробіоніці, кібернетиці тощо, а також засоби електронно-обчислювальної техніки для швидкої обробки одержаної з їх допомогою інформації.
Слід зазначити, що правоохоронні органи постійно вдосконалюють методи і засоби роботи з інформацією, застосовують з цією метою новітні досягнення науки і техніки. Одним з пріоритетних напрямів сьогодні є діагностика індивідуальних властивостей людини та прогнозування її поведінки в конкретних ситуаціях з допомогою засобів ЕОМ (експертних і автоматизованих систем багатостороннього дослідження особи).
Цю проблему можна вирішувати у два етапи. Завданнями першого етапу має бути відбір і розробка оригінальних методик дослідження особистості. Другий етап пов’язаний із розробкою програмного забезпечення обробки одержаної інформації на ЕОМ.
З урахуванням актуальності такого поетапного розв’язання цієї проблеми здійснено спробу розглянути сучасний стан і перспективи розвитку психофізіологічної діагностики особи обвинуваченого для впровадження її методик у слідчу практику.
Сучасні психодіагностичні засоби можна поділити на дві основні групи: малоформалізованої і строгоформалізованої діагностики. Малоформалізована діагностика побудована на безпосередніх спостереженнях, бесідах, аналізі результатів діяльності. Строгоформалізована психологічна діагностика включає чотири основні види методик: тести (групові та індивідуальні, інтелекту і спеціальних здібностей), проективну техніку, психофізіологічні методики, експерименти (лабораторний і природний). Використовуючи ці методики, можна виявляти властивості людини, в тому числі підозрюваного та обвинуваченого з урахуванням результату прогнозування їх поведінки в конкретних ситуаціях.
Для дослідження властивостей нервової системи, як свідчать експериментальні дані, застосовуються придатні опитні листи, які розроблені польським фізіологом Я. Стреляу. Вони дають змогу визначити силу нервової системи щодо процесу збудження (в поведінці особи ці її властивості виявляються як витривалість, швидкість відновлення сил, енергійність) і процесу гальмування (в поведінці це виявляється як потаємність, терплячість, посидючість, вольове придушення емоцій), а також рухливість нервових процесів (у поведінці вона виявляється у винахідливості, здатності до спілкування, нестабільності позиції).
11
Баранов О. Правові проблеми інформатизації // Інформатизація та нові технології. — 1995. — № 1. — C. 24.