Процесуальна діяльність слідчого здійснюється у такій формі слідчих дій: допити, огляди, обшуки, експерименти, впізнання та інших, спрямованих на встановлення суттєвих обставин розслідуваної події шляхом виявлення, збирання й дослідження доказів.
В інформаційно-пізнавальній структурі слідчої дії повинні бути виділені такі стадії: 1) тактичного забезпечення; 2) орієнтуюче дослідження; 3) детального дослідження; 4) заключна стадія.
Слідча дія — це передбачені кримінально-процесуальним законом заходи, які застосовуються компетентними особами для збирання, дослідження, оцінки та використання доказової інформації. Аналогічне визначення слідчої дії як процесуального засобу діяльності слідчого зустрічається і у процесуалістів: слідча діяльність проводиться з метою збирання та фіксації доказів.
Слідчі дії в гносеологічному та методологічному значеннях вважаються способом пізнання події злочину та осіб, які вчинили його, а також обставин провадження.
Слідча дія — це процесуальна форма реалізації логічних прийомів пізнання фактів минулого та теперішнього у зв’язку з розслідуванням конкретних злочинів, тобто пізнавально-практична діяльність, в якій абстрактне мислення поєднане з практичною пізнавальною роботою, що має свою структуру (за В.Я. Колдіним): Слідча ситуація — Програмно цільовий комплекс криміналіста — Тактичне рішення — Застосування прийомів, методів засобів — Джерела інформації — Результат.
Існує більш проста структура слідчої діяльності, де врахований суб’єкт діяльності (за структурою Колдіна він не передбачений), який засобами своєї діяльності впливає на об’єкт пізнання, приймає тактичне рішення та одержує на виході кінцевий результат: Суб’єкт: слідчий, дізнавач — Тактичні прийоми, технічні засоби — Слідча ситуація — Тактичне рішення — Результат.
Останню логіко—інформаційну структуру слідчої дії вважаємо більш доцільною.
9. Завдання стадій тактичного забезпечення
Завдання першої стадії тактичного забезпечення полягає в тому, щоб на основі прийнятого тактичного рішення організаційно й технічно забезпечити найбільш ефективне провадження слідчої дії. Вагому роль при цьому відіграють операції планування, в ході яких типова модель слідчої дії, вироблена наукою, зіставляється із наявною слідчою ситуацією, загальним планом розслідування, що відображає тактичний задум слідчого по використанню наявних у його розпорядженні методів і засобів.
Друга стадія орієнтуюче дослідження, передбачає створення первинної загальної моделі розслідуваної події, яка могла б слугувати інструментом розшуку джерел доказової інформації. Початковому уявленню про розслідувану подію притаманна зовнішня характеристика останньої, наявність прогалин, неоднозначне трактування окремих вузлів, елементів, а іноді й всієї картини події. Невизначеність події вимагає врахування всіх можливих версій і перевірки всіх можливих джерел інформації.
Третя стадія детальне дослідження спрямоване на встановлення окремих обставин розслідуваної події шляхом аналізу відповідних інформаційних вузлів. Під інформаційним вузлом розуміється сукупність джерел, що містять інформацію про істотну обставину справи (доказовому факті). Так, дані про механізм пострілу можуть бути отримані шляхом опитування очевидців, дослідження зброї, пошкоджених перешкод, трупа, стріляних куль і гільз; дані про мотиви злочини — шляхом вивчення щоденників і листів, опитування родичів, вивчення предмета посягання.
Четверта стадія заключна вирішує процесуально-посвідчуючі завдання слідчої дії: складаються й підписуються протокол слідчої дії, додатка, вилучаються й приєднуються до справи речові докази, фіксуються заяви присутніх осіб і т. д.
Логічний та інформаційний зв’язок різних тактичних прийомів і слідчих дій, що забезпечує комплексне, криміналістичне дослідження джерел інформації, приводить до поняття слідчої комбінації. Під слідчою комбінацією розуміється таке сполучення тактичних прийомів у межах одної або різних слідчих дій, що спрямовано на встановлення однієї обставини або вирішення одного криміналістичного завдання.
Більш широкий тактичний комплекс, що включає крім діяльності слідчого прийоми й методи оперативно-розшукових, контрольно-ревізійних органів та інших допоміжних служб, називається тактичною операцією. Вона може вирішувати не одне, а кілька взаємозалежних тактичних завдань як у стадії досудового слідства, так і до порушення кримінальної справи.
10. Класифікація слідчих дій і тактика їх проведення
В літературі існують декілька класифікацій слідчих дій відповідно до різних підстав. Так, залежно від об’єкта, на який спрямована пізнавальна суть слідчих дій, останні поділяють на речові, за допомогою яких одержують інформацію з матеріальних джерел, та особові дії, які пов’язані з одержанням інформації з ідеальних джерел. Звідси й докази поділяють на речові та особові.
За місцем та значенням в процесі розслідування слідчі дії поділяють на першочергові, послідуючі та невідкладні.
Провадження слідчої дії складається з чотирьох етапів: 1) підготовка до проведення, 2) власне проведення, 3) фіксація ходу й результатів, 4) оцінка результатів.
Підготовка до проведення: оцінюється слідча ситуація, що склалась, вибираються відповідні тактичні прийоми та технічні засоби, створюються умови для успішного проведення слідчої дії.
Власне проведення: застосовуються тактичні прийоми й технічні засоби з метою виявлення, фіксації та дослідження джерел доказової інформації.
Фіксація ходу й результатів: відображуються застосовані прийоми та засоби, а також поведінка учасників. Місце, час проведення та одержані результати.
Оцінка результатів: одержані результати оцінюють з позиції вірогідності отриманої інформації визначають їх місце і значенню в системі доказів.
Збирання і перевірка доказів на стадії досудового розслідування відбувається шляхом здійснення тільки тих процесуальних слідчих дій, перелік і порядок яких зазначені в КПК України.
Також слідчі дії класифікують на:
а) вербальні:
допит, пред’явлення для впізнання, очна ставка тощо, здійснюються з метою отримання особистої інформації у її носіїв шляхом мовного спілкування, також здійснюється фіксація рукописно, схемами, малюнками, язиком жестів і міміки. При проведенні цих дій вирішуються завдання:
отримання вихідних даних;
перевірка наявної в справі інформації;
уточнення, конкретизація, доповнення наявної в справі інформації;
встановлення протиріч в показах однієї і тієї самої особи (різних осіб, а також раніше допитаних з одного і того питання);
фіксація зібраних відомостей;
виявлення та викриття брехні;
ідентифікація та впізнання;
перевірка слідчих версій.
б) невербальні:
слідчий огляд, обшук, призначення та проведення експертиз, інші дії при проведенні яких мовний спосіб збору інформації поступається місцем іншим прийомам та методам.
Слідчі дії також поділяють і за іншими підставами. Так розгляд кожної дії у вигляді специфічної діяльності, свого роду підсистеми іншої, більш широкої системи різновиду діяльності, яким є досудове розслідування по кримінальній справі.
11. Етапи та види слідчих дій
Виходячи з викладеного система слідчих дій в більш повному вигляді складається з трьох етапів:
— початковий;
— проміжний;
— заключний.
Які в свою чергу поділяються на під етапи.
Початковий етап складається з двох видів діяльності по підготовці слідчої дії. До нього входять етапи попередньої та додаткової підготовчої діяльності. Перший вид підготовчої діяльності здійснюється до того, як слідчий вступає в процес безпосередньої взаємодії з об’єктом (мова йде про підготовку на робочому місці слідчого, що часто не збігається з місцем розшуку об’єкта).