Тактичні рішення поділяються на процесуальні і непроцесуальні. До процесуальних належать рішення про порушення кримінальної справи, відмову у порушенні кримінальної справи, вибору виду необхідних слідчих дій, обрання заходу процесуального примусу, як-то запобіжного заходу тощо. Непроцесуальні тактичні рішення — це прийоми й засоби реалізації процесуальних рішень, і вони повинні відповідати принципам кримінально-процесуального законодавства. Обрання найбільш доцільних засобів і тактичних прийомів пов’язаний із ризиком, тому неодмінно необхідно мати значну інформаційну базу. Таким чином, тактичне рішення — це вольовий акт слідчого, який полягає у визначенні мети, а також засобів і способів її досягнення. Будь-яке тактичне рішення повинно відповідати ряду вимог: законності, етичності, обґрунтованості, своєчасності, реальності виконання.
Тактичне рішення складається з трьох частин:
— інформаційної;
— організаційної;
— операційної.
15. Поняття і суть тактичного ризику
Оптимальне використання тактичних прийомів передбачає дослідження проблеми тактичного ризику. У психології ризик визначається як ситуативна характеристика діяльності, що полягає у невизначеності результату та можливих несприятливих наслідках в разі неуспіху.
У криміналістиці тактичний ризик може бути визначений як виконання слідчим або суддею діяльності в умовах можливого виникнення негативних наслідків.
За ступенем локалізації ризик повинен поширюватися на:
— проведення тактичних операцій;
— здійснення слідчих (судових) та оперативно-розшукових заходів;
— застосування систем (підсистем) тактичних прийомів окремих процесуальних дій;
— використання окремих тактичних прийомів.
Складність прийняття рішень слідчим або суддею полягає в тому, щоб обрати позицію найменшого тактичного ризику, заздалегідь передбачати негативні наслідки та заходи щодо попередження.
Тактичний ризик пов’язаний з відсутністю або недостатністю інформації, наявністю суперечливих даних, що знижують можливість передбачення ходу розслідування (судового розгляду) або можливих ситуацій процесуальної дії та ін. Важливу роль у необхідності його використання, має слідча (судова) ситуація або ситуація слідчої (судової) дії.
На тактичний ризик впливають і суб’єктивні чинники: досвід слідчого або судді при оцінці зібраного матеріалу, можливості використання рефлексивного мислення, вміння аналізувати та прогнозувати можливі ситуації.
При обранні тактичного ризику необхідно дотримуватися таких положень:
— прогнозувати можливе настання результатів як наслідку реалізації тактичного рішення;
— варіювати доказовою інформацією;
— визначати допустимість тактичного ризику у конкретній ситуації.
Проводити тактичні операції доцільно у ситуаціях з незначним ризиком.
Тактичний ризик може бути прогнозованим щодо окремої процесуальної дії або тактичних прийомів її провадження. Тут можна говорити про ситуацію, що динамічно розвивається.
Гнучкість та варіантність тактичних прийомів, їх взаємозамінність у багатьох випадках дозволяють пом’якшити ступінь тактичного ризику при провадженні слідчої дії. Зниження або усунення ризику пов’язано з можливістю:
— вибору комплексу тактичних прийомів, найбільш доцільних у відповідній ситуації;
— заміни та використання іншої системи прийомів, якщо ситуація буде недостатньо чітко прогнозована або система не працюватиме.
16. Поняття, принципи і види тактичних операцій
Тактична операція — це сукупність слідчих, оперативних та інших дій, котрі плануються слідчим для вирішення слідчої ситуації у ході розслідування злочину. Тому слідчі дії, оперативні та організаційні заходи є складовими елементами тактичної операції.
Процес розслідування — це пізнавальна діяльність слідчого щодо події злочину. будь-яка ситуація, що виникає на конкретний момент розслідування, ставить перед слідчим пізнавальне завдання, для вирішення якого слідчому необхідно прийняти тактичне рішення, яке практично реалізується в тактичній операції.
Проведена тактична операція генерує нову ситуацію, для вирішення якої слідчому також необхідно приймати тактичне рішення, яке реалізується у під час тактичної операції і так доти, доки не буде закінчено останню кінцеву ситуацію (завершено розслідування).
Процес проведення тактичних операцій має відповідати чітким принципам. А.В. Дулов пропонує такі принципи:
— індивідуальність при розробці та проведенні тактичної операції, при вирішенні кожної слідчої ситуації, яка складається;
— обов’язковість попереднього криміналістичного аналізу злочину;
— використання даних наукової організації праці;
— динамічність проведення тактичних операцій;
— поєднання колегіальності та одноособовості при проведенні тактичної операції;
— обов’язкове дотримання етичних норм;
— завершення тактичної операції процесуальною фіксацією її проведення та результату.
Види деяких тактичних операцій:
— тактична операція «Збирання інформації»;
— тактичні операції групи «Пошук»;
— тактичні операції групи «Фіксація».
17. Підготовка до проведення тактичної операції
Проведення тактичної операції складається з таких елементів:
— визначення мети операції;
— прийняття рішення про проведення операції;
— розробки моделі та планування тактичних операцій;
— безпосередньої організації сил і засобів проведення операції.
Розроблення моделі та планування тактичної операції здійснюється із дотриманням таких умов:
— оперативність при одержанні інформації;
— конспіративність збирання інформації;
— постійна перевірка достовірності та надійності інформації;
— забезпечення збирання інформації з використанням найменшої кількості технічних засобів і тактичних прийомів;
— обов’язковий синтез усіх фактів і відомостей стосовно них в єдиній системі інформації про об’єкти, процеси, явища.
18. Поняття тактичної комбінації
У сучасній криміналістичній тактиці використовуються поняття тактичної комбінації визначення якого має дискусійний характер.
Поняття «тактична комбінація» запозичене з теорії оперативно— розшукової діяльності. Цим терміном визначають сукупність слідчих дій та оперативних заходів для реалізації одного з тактичних прийомів. Л.Я. Драпкін та А.В. Дулов вважають, що поняття «тактична комбінація» несе інше смислове навантаження, яке відрізняється від поняття «тактична операція». Тому комбінація як складний задум, система прийомів для досягнення будь-якої мети відрізняється від тактичної операції, хоча Р.С. Бєлкін і В.Я. Колдін ототожнюють ці поняття.
Л.Я. Драпкін та Д.В. Дулов зазначають, що тактична операція за змістом та завданнями не дорівнює тактичній комбінації, перша за обсягом ширша другої. Слідчий проводить тактичні операції, які поєднують слідчі дії, оперативні та організаційні заходи для вирішення слідчих ситуацій, тобто операція включає як процесуальні, так і непроцесуальні засоби досягнення мети розслідування.
Тактична комбінація — це поєднання організаційних та оперативно-розшукових заходів, тобто непроцесуальних засобів, для досягнення певної мети і вирішення головним чином завдань розкриття та розслідування злочинів за допомогою оперативно-розшукових засобів.
У криміналістичній теорії історія виникнення тактичних комбінацій пов’язана з концепцією правомірності «слідчих хитрощів» і «психологічних пасток», що розглядаються як різновиди тактичних комбінацій. Визначення поняття тактичної комбінації викликає заперечення з таких міркувань:
— має місце гіперболізація «слідчих хитрощів» («психологічних пасток»); фактично виходить, що «слідчі хитрощі» — це комплекси (поєднання) тактичних прийомів. Цим поняттям охоплюють і допустимі, правомірні тактичні прийоми, і засоби, дії, які порушують вимоги етичності, і навіть комплекси, групи, сукупності прийомів;